Бібліотечному фахівцю

Свій сторічний ювілей 17 січня відзначає Український Вільний Університет (УВУ) – перший і, водночас, останній із українських вищих навчальних закладів, що були створені в Європі у ХХ столітті після подій Української революції 1917–1921 рр.

«Наближаючись до свого столітнього ювілею, Український Вільний Університет, заснований 17 січня 1921 р. у Відні (з осені 1921 р. переїхав до Праги, з 1945 р. – постійно у Мюнхені), і до сьогодні динамічно розвивається й успішно продовжує свою діяльність, плекаючи високі ідеали академічної свободи й професіоналізму, слугуючи містком порозуміння між Україною та західним світом і наукововою спільнотою загалом», – зазначили в Центральному державному архі зарубіжної україніки (ЦДАЗУ). До сторічного ювілею УВУ в університеті підготували 100 найцікавіших фактів про заклад, які публікуватимуться в соцмережах університету впродовж року, йдеться на сторінці УВУ в Фейсбуці. Зокрема, зазначається, що першими почесними докторами УВУ стали Олександр Олесь, Богдан Лепкий, Василь Стефаник та Ольга Кобилянська.

Український Вільний Університет (УВУ) (нім. Ukrainische Freie Universität) — приватний український університет, розташований у Мюнхені, Німеччина. Є не тільки одним із найстаріших приватних навчальних закладів Німеччини, але і єдиним у світі вищим навчальним закладом поза межами України з українською мовою навчання.

Громадський простір «Urban Space 500» та видавництво «Комора» започатковують Клуб бібліофагів. Це – щомісячне зібрання любителів книги та обговорення обраного твору.

Читання – процес творчий. Прочитана книжка, як отриманий електрозаряд, хоче жити далі, передаватись від людини до людини, вмикати обмін думками й змінювати освітлення в довколишньому пейзажі. А на таку післядію (без якої «заряд» іде в землю й література неминуче занепадає) потрібна своя, окрема інфраструктура, зазначають організатори.

Тож 2021-го Оксана Забужко щомісяця збиратиме приятелів-«бібліофагів» різного віку. Учасники говоритимуть про наперед обрану «книжку місяця». Усі охочі читачі зможуть стежити за «літературним салоном» в режимі онлайн і, за бажанням, долучатися до нього.

Деталі за посиланням: https://www.facebook.com/events/432436031216151/

Oxford University Press, кафедра Оксфордського університету, анонсувала новий цифровий ресурс — oxfordworldsclassics.com. Це — платформа, на якій викладені повністю оцифровані 300 класичних літературних творів. Від драм та есеїв 18-го століття до вікторіанських романів кінця 19-го століття, повідомляє chytomo.com з посиланням на publishingperspectives.com.

Електронні видання укомплектовані сучасними додатковими матеріалами з повними примітками та коментарями, пояснювальними записками, бібліографіями, ілюстраціями та глосаріями.

За словами розробників, нова онлайн-версія серії розроблена з урахуванням побажань користувачів. Функціонал сайту є простим та інтуїтивним, що дозволяє охопити широке коло читачів з різними цифровими навичками.

Оцифрування матеріалів прискорила пандемія та локдаун.

«‎Минулого року ми переконалися у важливості надійних цифрових продуктів на тлі обмежень через пандемію COVID-19», – пояснює Девід Кларк, керівник академічного підрозділу Oxford University Press.

За його словами, подібні цифрові продукти дозволять продовжувати дослідження незалежно від місця проживання чи певних катаклізмів. Це допоможе постійно розширювати доступ та надавати користувачам можливість досліджувати не лише те, що є в найближчій бібліотеці. Раніше колекція класики не була зібрана в одному місці. Сьогодні ж користувачам доступні оригінальні переклади: від Джейн Остін д Федора Достоєвського, Еміля Золя, Льва Толстого, Чарльза Дарвіна та інших. Доступ до оцифрованих матеріалів можуть отримати бібліотеки, студенти та викладачі ВНЗ.

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко написав колонку для видання NV.UA про промоцію читання в Україні в 2021 році.

“Книжкова галузь в Україні намагається закріпити положення на ринку енний рік поспіль. Але, на жаль, зараз тенденція така: зменшення тиражів та закриття книжкових магазинів. І однією з причин є те, що серед українців більше тих, хто не читає. Пасивне скролення гаджетів поступово перемагає активне читання. Культури споживання книг, як у Європі чи Америці - у нас немає”, - пише Міністр.

Детальніше - читайте у матеріалі “Нова мода. Чому українці не читають книги та як це змінити”: https://nv.ua/ukr/opinion/chitati-knigi-chomu-ukrajinci-malo-chitayut-ministr-kulturi-novini-ukrajini-50135211.html

Середні наклади українських книжок у 2020 році скоротилися, проте підсумкові дані продажів окремих видань навіть перевищили показники 2019 року.

Зазначається, що найпопулярнішою книгою України минулого року стала «Справа Василя Стуса».

«Тираж книги двічі додруковували і вона була продана в кількості понад 70 тисяч примірників», ─ йдеться у повідомленні.

Також великі наклади у 2020 році мали:

дитяче видання «Банда Піратів» – 45 тисяч,

«Піноккіо» – 30 тисяч.

Також у топах продажів, за даними видавців:

«Буквар Читайлик» – 22,7 тис. проданих екземплярів,

«Місто дівчат» – 20 тис.,

«Інститут» Кінга – 14,5 тис.,

«Купи собі той довбаний букет» – 10,8 тис.

Видавці сподіваються, що у 2021-му динаміка триватиме і цей рік матиме ще вищі показники. Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/news/stala-vidoma-naypopulyarnisha-kniga-ukrajini-u-2020-roci-730206.html

Український інститут в Лондоні в 2021 році реалізує три нових проєкти, спрямованих на популяризацію української культури в королівстві, та просить їх підтримати.

Про це повідомляється на сайті глобальної фандрейзінгової онлайн-платформи JustGiving, передає ukrinform.ua.

Як розповідається, Українському інституту в Лондоні не вистачає в цілому 5 тис. фунтів стерлінгів на проєкти, загальна вартість яких становить 12,5 тис. фунтів стерлінгів.

Зокрема, 3 тис. фунтів стерлінгів планується зібрати на створення нового вебсайту інституту, який розроблять українські ветерани АТО. Повна сума за новий вебсайт становить 5 тис. фунтів стерлінгів.

«Нам потрібно удосконалити наші можливості в Інтернеті, оскільки ми переходимо у віртуальний режим із більшою кількістю подій та розширюємо наші цифрові проєкти та ресурси», – зазначили в інституті.

В Українському інституті в Лондоні зазначили, що реалізують цей проєкт спільно з ініціативою «Veteranius», яка допомагає українським ветеранам та внутрішньо переміщеним особам навчатися та набувати досвід роботи в галузі ІТ.

Дізнайтися більше про проєкт «Veteranius» можна тут: https://razomforukraine.org/projects/veteranius/.

Український інститут в Лондоні цьогоріч також запроваджує нову щорічну грошову премію для перекладачів. Вона надаватиметься за переклади українських коротких прозових чи поетичних творів англійською мовою в рамках діяльності інституту з поширення інформації про українську культуру в Великій Британії та за її межами.

Як зазначається, цьогорічний перекладацький конкурс фокусуватиметься на творчості Лесі Українки з нагоди 150-ї річниці її народження.

Повна сума, необхідна для запровадження премії – 2,5 тис. фунтів стерлінгів; необхідно зібрати 500.

Крім того, Український інститут в Лондоні в 2021 році планує продовжити діяльність з популяризації українського кіно. «Ми сподіваємось, вам сподобався наш онлайн-кінофестиваль в 2020 році, організований у партнерстві з Українськими студіями в Кембриджському університеті (Cambridge Ukrainian Studies). Майже 1000 осіб зареєструвались для перегляду фільмів, які ми вибрали для вас і показали безкоштовно», – нагадали в інституті і зазначили, що хотіли б популяризувати українське кіно, проводячи щорічний кінофестиваль – публічно чи онлайн.

Як зазначається, витрати на організовані Українським інститутом в Лондоні кінофестивалі становлять близько 5 тис. фунтів стерлінгів, тож в установі сподіваються зібрати недостаючі 1,5 тис. фунтів до зазначеної вище суми, яка є достатньою для покриття прав на чотири фільми.

В інституті нагадали, що він на 100% фінансується за рахунок благодійних пожертв та надходжень від заходів.

Наразі з необхідних 5 тис. вже зібрано майже половину – 2230 фунтів стерлінгів, зазначається на платформі JustGiving.

Український інститут в Лондоні заснований у 1979 році Патріархом Української греко-католицької церкви кардиналом Йосифом Сліпим.

Метою інституту є поширення у Великій Британії інформації про Україну та українців у сферах мистецтва, мови, літератури, історії, релігії, культури та спадщини, традицій та поточних справ.

Діяльність Інституту підтримує зареєстрований у Великобританії благодійний фонд Українське релігійне товариство Святої Софії.

У цій ініціативі вбачають реакцію на низку гучних банів акаунтів президента США на провідних платформах — Twitter, Facebook, Instagram та YouТube.

Міністерство юстиції Польщі готує законопроєкт, за яким адміністраторам соцмереж заборонять видаляти дописи та блокувати користувачів.

У цій ініціативі вбачають реакцію на низку гучних банів акаунтів президента США на провідних платформах — Twitter, Facebook, Instagram та YouТube.

У міністерстві вважають, що соцмережі мусять слугувати майданчиками для свободи слова, але їхні керівництва надто часто видаляють контент або блокують користувачів.

«Жертви ідеологічної цензури часто є представниками різноманітних польських рухів, чий онлайн-контент видалили чи заблокували», — заявив міністр Збігнєв Зьобро.

Згідно з документом, адміністрація соцмереж зможе видаляти дописи чи блокувати користувачів лише в тому разі, якщо знайде порушення польського законодавства. Проте навіть в такому випадку користувачі мають право на оскарження дій адміністраторів. Соцмережу навіть можна буде засудити, якщо її пояснення визнають незадовільними або ж вони надійдуть пізніше ніж за 48 годин. З цією метою у Польщі планують створити спеціальний суд з питань захисту свободи слова.

🔹 Юридичний механізм ліквідації:

Районні державні адміністрації (РДА) не мають права ліквідовувати районні заклади культури. Вони зобов’язані передати їх територіальній громаді, на території якої вони знаходяться. У свою чергу, відповідні місцеві ради не можуть відмовити прийняти заклади у комунальну власність територіальних громад.

Якщо територіальна громада, якій передаються ці заклади культури, приймає рішення про необхідність ліквідації чи реорганізації – вона має обов'язково звернутися до МКІП. МКІП може винести рішення, щодо ліквідації чи реорганізації заклада культури ВИКЛЮЧНО за зверненням територіальної громади і на основі обгрунтованих підстав. Інший спосіб - незаконний.

🔹 У яких ще випадках МКІП дозволяє ліквідацію?

У випадку обґрунтованої реорганізації: іноді через територіальну близькість закладів культури доцільно реорганізувати заклади культури. За умови надання рівноцінних і доступних послуг мешканцям. Зекономлені на утриманні закладу кошти перенаправити на інші потреби громади. Організаційна трансформація закладів культури в Центри культурних послуг є інструментом оптимізації, і ні в жодному разі не скороченням та не обмеженням доступу жителів до культурних послуг.

🔹 Якщо не МКІП, то хто дозволяє ліквідацію?

Трапляються випадки коли в разі ліквідації закладу культури з’являється додатковий комерційний інтерес. І надмірна зацікавленість у майнових комплексах проявляється у недотриманні законів. Проти чого наше міністерство і виступає та намагається з цим боротися.

🔹 Позиція МКІП:

Для мінімізації ризиків МКІП розроблено проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Мінімальних державних соціальних стандартів забезпечення громадян культурними послугами». У ньому визначено базовий набір культурних послуг, критерії та показники виконання цих стандартів, а також вимоги до приміщень і обладнання закладів культури.

❓❗️ Що робити вам:

Якщо ви натрапляєте на інформацію або дізнаєтеся про черговий намір закрити бібліотеку, будинок культури чи навіть мистецьку школу, пишіть нам або робіть публікацію у соціальних мережах і тегайте Олександра Ткаченка або с МКІП.

Будемо разом розбиратися к причинах!

Джерело: https://www.facebook.com/MKIPUkraine

Словник сучасної української мови та сленгу «Мислово» обрав «коронавірус» словом 2020 року, повідомляє пресслужба словника.

«Вірус, назва якого ще рік тому була відома лише вузькому колу медичних спеціалістів, торік справив визначальний вплив на життя людей, а отже і на мову. Утворилося безліч слів та виразів, похідних безпосередньо від слова “коронавірус” (головним з яких є Ковід), а більшість головних слів року так чи інакше пов’язані з пандемією», — повідомляють укладачі словника.

Також «Мислово» виділило ще 9 головних слів минулого року:

Пандемія

результат швидкого та неконтрольованого поширення коронавірусу, який викликав паніку в усьому світі та призвів до запровадження карантинів та локдаунів. Значною проблемою стала й інфодемія — швидке та неконтрольоване поширення неперевіреної інформації.

Карантин

як засіб стримування пандемії. Це слово італійського походження увійшло в українську мову декілька століть тому і вживається значно частіше, ніж коронадебютант локдаун, який увірвався в наше життя з англійської мови. Хоча, слід зазначити, що «інтелектуальний локдаун» пожвавив сумовитий український медіадискурс трошки більше, ніж його попередники «адаптивний карантин» та «карантин вихідного дня».

Самоізоляція

ще одне важливе слово зі словника епохи коронавірусу. Сюди ж відноситься і соціальне дистанціювання.

Вакцина

протягом усього року не вщухав інтерес до щеплення від коронавірусу. Одразу декілька вакцин були розроблені у надзвичайно стислі терміни, і вже наприкінці року розвинуті країни (до числа яких Україна не входить) розпочали програми масової вакцинації. Проявляють активність й антивакцинатори, ковід-дисиденти та інші прихильники теорій змови.

Дистанційний

пандемія та спричинений нею карантин надали нового імпульсу диджиталізації (слово-2019), змушуючи людей та бізнеси переходити на дистанційну роботу, навчання, обслуговування і т.ін.

Білорусь

у зв’язку з несподіваним пробудженням цієї пострадянської країни, народженням білоруської політичної нації, а також жорстокістю, з якою правлячий режим намагається придушити протести.

Перемир’я

після торішнього розведення президент Зеленський продовжує реалізовувати своє бачення вирішення конфлікту на Донбасі, що викликає неоднозначні оцінки в українському суспільстві.

Децентралізація

коронакриза та місцеві вибори показали стійку тенденцію до зміцнення регіональних еліт та послаблення центральної влади

Криза

коронарік був багатим на різноманітні кризи: від урядової кризи у січні, через глобальну коронакризу, до конституційної кризи восени (на додачу до гуманітарної кризи на окупованому Росією Донбасі й водної кризи в анексованому Криму).

Як відомо, словом 2020 року за версією Collins Dictionary став «локдаун». У Японії символом 2020 року став ієрогліф 密 (mitsu / міцу), що в перекладі з японської означає «щільність», «тіснота».

«Мислово» обирає слово року увосьме. Основними критеріями при виборі слова року є його популярність та соціальна значущість. Слова року за минулі роки:

2019: диджиталізація

2018: томос

2017: безвіз

2016: корупція

2015: блокада

2014: кіборги

2013: євромайдан.

Переможцями конкурсу стали Анатолій Марущак з Херсона, киянин Володимир Святненко та представник Харківщини Арсеній Троян, які отримають грошові винагороди в розмірі відповідно 10 тисяч, 7500 і 5 тисяч гривень.

Спеціальні відзнаки отримали Ольга Деркачова з Івано-Франківська та Ірина Притика з Київщини — для них передбачені матеріальні заохочення відповідно 3 і 2 тисячі гривень.

Також повідомляється, що цьогоріч на конкурс надійшло майже пів тисячі робіт від авторів не тільки з України, а й Канади, Франції, Ізраїлю, Польщі, Німеччини, Італії та Іспанії. Серед учасників були як відомі автори, так і початківці.

Оповідання переможців та твори, що отримали спецвідзнаку, будуть опубліковані в колективній збірці за результатами конкурсів 2019-го та 2020-го років. Перша збірка вийде у 2021 році, буде представлена в Україні та за її межами. Оповідання переможців також будуть перекладені англійською та запропоновані іноземним літературним журналам. Усі деталі обговорюватимуться безпосередньо з авторами.

Конкурс заснований позаминулого року за ініціативи мистецької студії «Орфей», що діє при Сумському державному педагогічному університеті ім. А. Макаренка, за фінансової підтримки американського мецената Чарльза Аддісона Гоффмана.

Комітет з присудження премії Кабінету Міністрів України імені Максима Рильського визначив лауреатів за 2020 рік у номінаціях «За переклад українською мовою творів видатних зарубіжних авторів» та «За переклад творів українських класиків та сучасних авторів мовами народів світу».

У номінації «За переклад українською мовою творів видатних зарубіжних авторів» серед 18 книг перемогу здобув Тарас Лучук та його переклад з давньогрецької мови на українську книги «Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії».

У номінації «За переклад творів українських класиків та сучасних авторів мовами народів світу» переміг Валерій Кіор, який переклав з української мови на грецьку (урумську) «Кобзар» Тараса Шевченка. Загалом у номінації за премію змагалося три роботи.

Лауреати премії отримають 20 тисяч гривень кожен.

Нагадаємо, премія імені Максима Рильського була заснована 1972 року та відновлена 2013 року за ініціативи Держкомтелерадіо, благодійної організації «Фонд Максима Рильського “Троянди й виноград”», Українського фонду культури та НСПУ.

Премію присуджують щороку на конкурсних засадах письменникам і поетам за переклад українською мовою творів видатних зарубіжних авторів або за переклад творів українських класиків та сучасних авторів мовами народів світу.

У 2019 році було оголошено, що премію вручатимуть у двох номінаціях.

Перше нагородження відновленою премією імені Рильського відбулося 2014 року. Відтоді лауреатами премії стали: Роман Гамада за книги перекладів з перської мови «Захоплюючі розповіді» Алі Сафі та «Бахтіяр-наме» (2013); Максим Стріха за переклад з італійської поеми Данте Аліг’єрі «Божественна комедія. Пекло» (2014); Іван Рябчій за переклад з французької мови книги «Двоє добродіїв із Брюсселя» французько-бельгійського письменника Еріка Емманюеля Шмітта (2015); Василь Степаненко за переклад з грецької мови поеми Віцендзоса Корнароса «Еротокрит» (2016); Ніна Баликова за переклад з давньояпонської мови збірки оповідань та легенд Кенко-хоші «Нотатки знічев’я» (2017), Юлія Джугастрянська за літературний переклад з англійської мови роману Ред’ярда Кіплінґа «Кім» (2018). За 2019 рік премія не присуджувалася.

«Вікімедіа Україна» назвала найпопулярніші статті українськомовного розділу Вікіпедії у 2020 році.

На сьогодні розділ Вікіпедії українською мовою налічує понад 1 мільйон 60 тисяч статей.

У 2020 році лідерами списку стали статті:

Шевченко Тарас Григорович (681,271 перегляд)

Леся Українка (390,308)

Франко Іван Якович (361,998)

Богдан Хмельницький (259,361)

Данило Галицький (221,812)

Грушевський Михайло Сергійович (218,967)

Стус Василь Семенович (210,507)

Іван Мазепа (203,706)

Гай Юлій Цезар (188,590)

Сковорода Григорій Савич (186,750)

Національний банк України вводить в обіг пам’ятну монету, присвячену українському історику та письменнику Агатангелу Кримському. Монету випустять тиражем у 35 тисяч екземплярів.

Вона присвячена українському історику, славісту, мовознавцю, сходознавцю, письменнику, перекладачу, одному із засновників української Академії наук та одному з перших академіків – Агатангелу Юхимовичу Кримському, – повідомляє parlament.ua з посиланням на пресслужбу НБУ.

Як відзначається, на лицьовій стороні монети розміщено малий Державний герб, праворуч від якого написи: Україна/2 гривні/2021, а поруч геометричний декор із розкритих книг, що складаються в багатопроменеву зірку, який символізує діяльність ученого-сходознавця та джерело знань.

Відповідно, до українського законодавства авторське право діє протягом усього життя автора й 70 років після його смерті. Якщо твір оприлюднено анонімно або під псевдонімом, який не прямо асоціюється з конкретною людиною й не є загально відомим, то авторське право діє лише протягом 70 років після оприлюднення твору. Якщо твір був створений у співавторстві, авторське право діє протягом життя його авторів і 70 років після смерті останнього з них.

Після завершення терміну дії авторського права твори переходять до суспільного надбання. Це означає, що будь-хто може їх вільно використовувати без виплати авторської винагороди нащадкам автора.

Читомо дослідило, що з української літератури вийшло 1925 року:

оповідання Івана Багряного: Мадонна, Заєць, Петро Каменяр; збірки нарисів Олеся Досвітнього «На чужині», «Чия віра краща?», роману «Американці»,

оповідання Валер’яна Підмогильного «Сонце сходить»,

«Стилет і стилос» Євгена Маланюка,

«Крізь бурю й сніг» Максима Рильського,

повість Петра Панча «Там, де верби над ставом»,

збірка оповідань «17 хвилин», роману «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших» Майка Йогансена,

памфлети Миколи Хвильового «Камо грядеши»,

новели з гуцульського життя «Село вигібає» Марка Черемшини,

«Історія української літератури» Михайла Грушевського,

«Історія українського друкарства» Івана Огієнка,

«Івасик-Телесик» Олександра Олеся,

«Вишневі усмішки кримські» Остапа Вишні,

оповідання Юрія Яновського «Мамутові бивні».

та інші.

З 1 січня 2021 року нова група захищених авторським правом творів – звичайно, не лише літератури, але й кіно та музики – увійшла до суспільного надбання. Серед творів романи Вірджинії Вулф, Скотта Фіцжеральда, Франца Кафки й Агати Крісті.

Це означає, що будь-хто може їх вільно використовувати без виплати авторської винагороди нащадкам автора, адже з моменту публікації минуло 90 років (згідно з законодавством США). 1 січня 2021 року твори, опубліковані в 1925 році, є безкоштовними для використання без нудних або безрезультатних досліджень.

Журналістка BBC Джейн Чіабаттарі назвала 1925 рік «найкращим роком для книг за всю історію». «1925 рік приніс щось унікальне. Енергійний культурний вилив, багатозначні книги та зміна парадигми в стилі прози. Літературна творчість того року відбила світ після величезних потрясінь. Жорстокість Першої світової війни, коли близько 16 мільйонів загиблих та 70 мільйонів, мобілізованих для боротьби, залишила свій слід на Загубленому поколінні», – писала журналістка.

Отже, тепер у вільному доступові такі класичні твори:

Скотт Фіцджеральд, Великий Гетсбі

Вірджинія Вулф, Місіс Далловей

Ернест Гемінґвей, У наш час

Франц Кафка, Процес

Аніта Лоос, Джентльмени віддають перевагу блондинкам

Едіт Уортон, Написання художньої літератури

Теодор Драйзер, Американська трагедія

Джон Дос Пассос, Трансфер з Манхеттена

Вілла Кетер, Будинок професора

Сінклер Льюїс, Стрілець

Олдос Хакслі, Це безплідне листя

Вільям Сомерсет Моем, Розмальована вуаль

Шервуд Андерсон, Темний сміх

Міхаїл Булгаков, Біла гвардія Герберт Веллс, «Батько Христини Альберти»

Агата Крісті, Таємниця замку Чимніз.

У вільному доступові є повний список книг (https://books.google.com.ua/books?id=sRkhAQAAIAAJ&redir_esc=y ), захищених авторським правом у 1925 році, що налічує сотні сторінок.

У звіті Служби досліджень Конгресу США зазначено, що лише близько 2% авторських прав віком від 55 до 75 років зберігають комерційну цінність. Через 75 років цей відсоток навіть нижчий. Більшість старих творів – це «сироти», де власника авторських прав неможливо знайти зовсім.

1925 рік приніс і початок історії культового журналу New Yorker.

Незабаром Google Books запропонує повний текст книг того року, а не відображатиме лише перегляди фрагментів або авторизований попередній перегляд. Громадські театри можуть демонструвати фільми. Молодіжні оркестри можуть дозволити собі публічно виконувати або переставляти музику. Творці можуть легально спиратися на минуле – переосмислювати книги, перетворювати їх на кіноадаптації, випускати пісні.

Гуцульська коляда Верховинщини стане нематеріальним надбанням культурної спадщини ЮНЕСКО.

Про це журналістам Суспільне Карпати розповів настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці Православної церкви України, що в Криворівні на Івано-Франківщині, отець Іван Рибарук.

«Зараз стоїть питання, щоб внести її до всесвітнього надбання ЮНЕСКО. Бо минулого року таким надбанням стала косівська кераміка. Тому це вже говорить про себе. Я думаю, що з Божою поміччю ми це допровадимо до успішного завершення, і весь світ буде знати нашу коляду. Це буде офіційне визнання», – зазначив отець Іван Рибарук.

Раніше гуцульська коляда і плєс увійшли у національний реєстр нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

Комітет з присудження Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва на своєму засіданні, що відбулося 29 грудня в Держкомтелерадіо, визначив переможців за 2020 рік.

Відповідні документи будуть направлені Міністерству культури та інформаційної політики України для внесення до Уряду проекту постанови про присудження премії. Засідання комітету відбулося в приміщенні Держкомтелерадіо, частина членів комітету мала можливість приєднатися до обговорення в режимі онлайн на платформі Zoom. Вів засідання Голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко.

У номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва» із 30 висунутих на здобуття премії робіт перемогу здобула письменниця Дара Корній (Мирослава Замойська) та її книги «Чарівні істоти українського міфу. Духи природи», «Чарівні істоти українського міфу Домашні духи», «Чарівні істоти українського міфу Духи-шкідники» (ТОВ «Видавництво «Віват»). Ці книги – своєрідна енциклопедія праукраїнської міфології. У доступній для школярів формі в ній розповідається про наших давніх предків, які поклонялися богам, вшановували дерева і трави, джерела та ріки, персоніфікували вітри, буревії, дощі, снігопади, пори року й інші атмосферні та природні явища.

У номінації «Художнє оформлення книжок для дітей та юнацтва» переможцем стала Катерина Рейда за художнє оформлення книги «Байки Езопа» у переказі Олександра Виженка (ТОВ «Час майстрів»). Всього за премію в цій номінації змагалося 6 робіт.

У номінації «Театральні вистави для дітей та юнацтва» перемогу здобула вистава «Снігова королева» Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка (режисер-постановник Давид Петросян, сценограф Петро Богомазов, композитор Олександр Кохановський). Як зазначив член комітету з присудження премії Олексій Безгін, раніше у цій номінації висувалося дуже мало робіт, тому траплялися роки, коли приймалося рішення не присуджувати у цій номінації премію. Цього року ситуація кардинально змінилася, було висунуто 14 театральних вистав. Майже всі з них заслуговують на відзнаку, тому обирати членам комітету довелося кращу роботу серед кращих. У номінації «Кінотвори для дітей та юнацтва» більшістю голосів комітет проголосував за присудження премії ігровому фільму «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» (автор сценарію – Олександр Власюк, більш відомий за творчим псевдонімом Сашко Лірник). За премію у цій номінації цього року змагалося вісім ігрових, анімаційних та один науково-популярний фільми. Нагадаємо, Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва заснована за пропозицією Держкомтелерадіо в 2004 році. Вона присуджується щороку у чотирьох номінаціях до дня народження Лесі Українки за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання.

Організаційне забезпечення роботи Комітету з присудження Премії імені Лесі Українки здійснює Держкомтелерадіо.

У виданнях Національної спілки письмеників України не публікуватимуться письменники тих країн, які голосуванням в ООН та в інших міжнародних організаціях виступають проти територіальної цілісності України.

Як інформує УМ, рішення припинити публікації ухвалено на засіданні Секретаріату Національної спілки письменників України.

Наводиться перелік цих країн: Російська Федерація, Білорусь, Венесуела, Вірменія, Зімбабве, Іран, Камбоджа, Киргизстан, Китай, КНДР, Куба, Лаос, М’янма, Нікарагуа, Сербія, Сирія, Судан.

Виняток можуть становити публікації творів померлих класиків, а також тих сучасних письменників цих країн, які публічно підтримують територіальну цілісність України і засуджують агресію Російської Федерації.

Ухвалено ознайомити з цією ухвалою Міністерство культури та інформаційної політики, Держкомтелерадіо, Український інститут книги, Український інститут при МЗС України, Українську асоціацію книговидавців та книгорозповсюджувачів.

Також вирішено припинити практику проведення спільних акцій (творчі вечори, «круглі столи», конференції тощо) з дипломатичними представництвами країн, зазначених у додатку, і не допускати участі членів НСПУ у будь-яких літературно-мистецьких заходах, ініційованих представниками країн, які підтримують російську агресію проти України.

Як повідомляє wikiukraine.wordpress.com, у 2020 в українській Вікіпедії досягнуто 855,1 млн переглядів сторінок. Це на 21% перевершує показник 2019 року, який становив 707,5 млн переглядів.

Абсолютне річне зростання становить 148 млн. переглядів!

На Вінниччині назвали переможців Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського за 2020 рік, яку вручають за кращі гумористичні та сатиричні твори.

«Журі Всеукраїнської літературної премії імені Степана Руданського визначило лауреатів премії у 2020 році. Ними стали Микола Юрчишин, фейлетоніст журналу «Перець. Весела республіка», працівник всеукраїнської газети «Сільські вісті», за збірку гумористичних та сатиричних творів «Нічний приблуда»; Олена Вітенко, член Національної спілки письменників України, за книги гумору й сатири «У своїй Європі» і «Всяко жнеться»; Сергій Коваль, член Київської організації Національної спілки письменників України, за книгу «ПереВибране», – йдеться у повідомленні.

Традиційно вручення премії переможцям відбудеться на батьківщині Руданського в Калинівці після завершення локдауну.

Цьогоріч заявки на здобуття премії подали п’ять номінантів.

Як повідомлялося, премія заснована 1994 року, статусу всеукраїнської набула у 2006 році. Премія служить продовженню національних традицій сатири і гумору, заохоченню літераторів до написання високохудожніх творів цих жанрів, наукових та критичних праць про життєвий і творчий шлях класика вітчизняної літератури ХІХ століття Руданського.