Бібліотечному фахівцю

Письменник, публіцист і перекладач Валерій Шевчук, автор понад 150 книг, народився у Житомирі та присвятив йому частину своїх творів. Його ім’я пропонують увічнити у назві вулиці та обласної дитячої бібліотеки міста.

У коментарі Суспільному письменник, директор обласної наукової бібліотеки імені Олега Ольжича Василь Врублевський розповів, що Валерій Шевчук народився у Житомирі в серпні 1939 року. У 1961 році в збірці "Вінок Кобзаря" опублікували його перше оповідання "Настунька", присвячене творчості Тараса Шевченка. У 1960–1970-х роках Валерій Шевчук разом із братом Анатолієм належали до кола українських письменників, які виступали за свободу художньої творчості, розвиток національної культури та мови в умовах тоталітарного режиму.

Засновниця громадської організації "Житомир: Зроби голосніше" Людмила Зубко розповіла, що Валерій Шевчук помер у травні 2025 року. Вона вважає, що його ім’я потрібно увічнити у назві вулиці та обласної дитячої бібліотеки в Житомирі.

"Ми ініціюємо, щоб у Житомирі з’явилася вулиця імені братів Шевчуків, адже Анатолій, який був дисидентом і відбував покарання у в’язницях, також заслуговує на вшанування. Також пропонуємо присвоїти ім’я Валерія Шевчука обласній дитячій бібліотеці. Сам письменник розповідав, що саме в цій бібліотеці вперше взяв книгу Дмитра Багалія, познайомився з творчістю Григорія Сковороди і став його послідовником на все життя. Ми у Житомирі маємо ретельно поставитися до цього питання. Валерій Шевчук завжди наголошував на важливості чистоти української мови, і сьогодні ми всі бачимо, наскільки це актуально. Він належить до тих, хто формував сенси нашого міста", — сказала Людмила Зубко.

Детальніше тут: https://suspilne.media/culture/

Станом на 25 жовтня через російську агресію в Україні зруйновано та пошкоджено 1612 пам’яток культурної спадщини та 2427 об’єктів культурної інфраструктури.

Серед пошкоджених об’єктів культурної спадщини: 149 мають статус національного значення, 1311 — місцевого, 152 — щойно виявлені.

Загалом пошкодження зафіксовано в 18 областях. Найбільших руйнувань зазнали пам’ятки у Харківській області — 342, Херсонській — 294, Одеській — 182, Донецькій — 173, Київській області та м. Києві — 156.

Водночас внаслідок обстрілів та бойових дій постраждали 2427 об’єктів культурної інфраструктури, з яких 493 — повністю знищено.

Найбільших втрат культурна інфраструктура зазнала в Донецькій, Харківській, Херсонській, Київській, Сумській та Миколаївській областях.

Загалом постраждали:

клубні заклади – 1180;

бібліотеки – 852;

заклади мистецької освіти – 186;

музеї та галереї – 134;

театри, кінотеатри та філармонії – 50;

заповідники – 9;

парки, зоопарки – 11;

цирки – 4;

кіностудія у м. Києві.

Руйнування зафіксовані у 327 територіальних громадах по всій Україні. Найбільше — в громадах Донецької (46 ТГ), Сумської (37 ТГ), Харківської (33 ТГ), Чернігівської (31 ТГ), Запорізької (29 ТГ), Миколаївської (23 ТГ), Дніпропетровської (22 ТГ), Київської (21 ТГ), Луганської (12 ТГ) областей.

Майже вся територія Луганської та значні частини територій Запорізької, Донецької та Херсонської областей перебувають у тимчасовій окупації. Це унеможливлює точний обрахунок кількості закладів культури, що постраждали внаслідок бойових дій та окупації.

У відповідь на масштабні руйнування, спричинені російською агресією, Міністерство культури України спільно з міжнародними партнерами створили Український фонд культурної спадщини. Місія Фонду – мобілізувати міжнародні та національні ресурси для захисту, відновлення та розвитку української культурної спадщини й культури як основи ідентичності, демократії та європейської приналежності.

Україну обрано до Виконавчої ради ЮНЕСКО на 2025–2029 роки — з найбільшою кількістю голосів серед країн своєї регіональної групи. Разом із Румунією та Молдовою Україна впевнено випередила росію, яка тепер не увійде до складу Ради.

За результатами голосування Україна отримала 137 голосів підтримки, тоді як росія — лише 93. Це свідчить про високий рівень міжнародної довіри та підтримки України серед держав-членів організації.

Членство у Виконавчій раді ЮНЕСКО відкриває нові можливості для України: зміцнення міжнародної співпраці в галузі освіти та науки, захисту культурної спадщини України, що страждає від російської агресії, та просування національних ініціатив на світовому рівні.

Виконавча рада ЮНЕСКО є одним з керівних органів ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури). До її складу входить 58 представників держав-членів організації. Вона координує діяльність ЮНЕСКО у період між сесіями Генеральної конференції. Засідання відбуваються двічі на рік.

Український інститут книги оголошує пошук фахівців до Експертної ради, яка обиратиме найкращі проєкти з промоції читання у 2026–2027 роках.

💡 Якщо ви добре знаєте книжкову сферу, маєте досвід у культурі, освіті чи медіа — саме час долучитися. Ваша експертиза може вплинути на те, які ініціативи надихатимуть українців читати ще більше.

🗓 Прийом документів триватиме з 11 листопада до 2 грудня 2025 року (18:00).

Детальні умови участі 👉 https://ubi.org.ua/.../uik-rozpochina-konkurs-z-doboru... Наші експерти формують якість українського книжкового простору. Станьте одним із них

У відділі рідкісних видань і рукописів Odesa National Scientific Library/ Одеська національна наукова бібліотека відбулася перша в Україні презентація книги "Одеса. Музейний щоденник війни. Марісель і Панна Кота рятують культурну спадщину і рятуються самі".

Це креативний документальний проєкт, що поєднує графічну новелу, художнє осмислення війни й живу музейну пам'ять. Видання побачило світ у ТОВ «Юнівест Промо Парк» (Київ, 2025) за підтримки програми «Documenting Ukraine» Інституту гуманітарних наук (IWM), Відень.

Авторки книги - Elena Ilyasova, в.о. директорки Одеського муніципального музею особистих колекцій імені О. В. Блещунова, та Maria Apriatova, художниця і кураторка виставкових проєктів музею. Упродовж трьох з половиною років вони документували життя музею в умовах повномасштабної війни: саме через образи двох музейних киць, які рятують колекцію, місто і себе.

На презентації зібралися музейники, бібліотекарі, викладачі, журналісти та багаторічні друзі музею. Подія перетворилася на теплу і щиру розмову про культуру, пам’ять і людяність. До дискусії долучилися Анжела Васіліна, начальниця відділу управління культури Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу ОМР та Майя Дімерлі, керівниця офісу "Одеса – місто літератури ЮНЕСКО". Видання має міжнародну історію:

перша презентація книги відбулася у жовтні на Bremer Zine Festival 2025 у Бремені (Німеччина),

а місяцем раніше музейний комікс у вигляді виставки було показано у Брно (Чехія), де чеською Deník války. Marisel a Panna Kota zachraňují kulturní dědictví в просторі Káznice відвідало близько 800 глядачів.

"Це не вигадана історія, а спроба зберегти пам'ять про те, як культура тримається під час обстрілів, як музей стає місцем життя, роботи і людяності", — Олена Ілясова 🔗 Детальніше про подію - на сайті бібліотеки: https://odnb.odessa.ua/view_post.php?id=5227&fbclid=IwY2xjawN6q2dleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFJUkYwY1J0ZFYxNHczc1RPc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHgsJtXVNoAEEl-rnv-f7GLq_a_IkjXqcWGoRTmZdjfHDcQ9e2msusSUwy0Wi_aem_zJu4l93OZUuIBedMmlFOPQ

Генеральна конференція ЮНЕСКО обрала Халеда Аль-Анані (Єгипет) генеральним директором організації.

Новий генеральний директор ЮНЕСКО вступить на посаду 15 листопада терміном на чотири роки. Він замінить на посаді Одре Азуле, яка очолювала організацію з 2017 року.

Як зазначається, Аль-Анані - єгиптолог і професор єгиптології в Хелуанському університеті, де викладає вже понад 30 років. Він очолював Національний музей єгипетської цивілізації та Єгипетський музей у Каїрі. З 2016 по 2022 роки обіймав посаду міністра у справах охорони пам'яток старовини, а потім міністра туризму та старожитностей Єгипту.

У листопаді 2024 року був призначений спеціальним послом Всесвітньої туристичної організації з культурного туризму, а пізніше став опікуном Африканського фонду всесвітньої спадщини.

Халед Аль-Анані став дванадцятим генеральним директором ЮНЕСКО. Він є першим на цій посаді, хто походить з арабської країни і другим представником Африки, який обіймає цю посаду.

ЮНЕСКО – організація ООН з питань освіти, науки і культури, яка сприяє зміцненню миру і безпеки шляхом розширення міжнародного співробітництва в галузі освіти, науки, культури, комунікації та інформації.

Україна разом із понад 30 країнами приєдналася до декларації про роль культури та медіа як запоруки європейських демократій (Declaration on the necessity of culture and media as a safeguard for our European democracies).

Як передає Укрінформ із посиланням на пресслужбу Міністерства культури України, ухвалення документа відбулося під час неформальної зустрічі міністрів культури та медіа ЄС, яка пройшла у Копенгагені під головуванням Данії.

Декларацію підписали представники понад 30 країн, зокрема держави-члени Європейського Союзу, а також Велика Британія, Норвегія, Швейцарія та Україна.

«Сьогодні культура і медіа - стратегічні елементи безпеки і стійкості Європи. Усі підписанти декларації об’єднані спільним розумінням: захищаючи культуру, ми захищаємо демократію», - зазначила міністерка культури Тетяна Бережна.

Сім нових книжок рівненських авторів отримають фінансову підтримку з міського бюджету. Про це повідомили в Управлінні культури і туризму Рівненської міської ради.

Підтримку отримають такі твори:

- Світлана Калько «Князі Любомирські. Рівненська історія»;

- Валентина Люліч «Рівне літературне 2025»;

- Юрій Матвійчук «Молоді голоси Погорини»;

- Юрій Береза «Необачна свиня»;

- Віра Мельникова «Моя хата …не скраю»;

- Іванна Самчук «Мируй небо миром»;

- Тетяна Собецька «Казки».

Ініціатива є частиною «Програми розвитку культури і туризму в Рівненській міській територіальній громаді на 2024–2026 роки». Вона передбачає підтримку місцевих митців, чия творчість формує позитивний імідж громади та сприяє збереженню культурної спадщини краю.

Після виходу книжок у світ для кожного видання організують презентації у закладах культури міста. Ознайомитися з новинками зможуть усі охочі у бібліотеках Рівного.

Лавреатом 123-ї Гонкурівської премії став французький письменник Лоран Мовіньє з романом «Порожній будинок» (La Maison vide). Про це повідомили на сайті Гонкурівського літературного товариства.

Мовіньє здобув перемогу у першому турі голосування, отримавши шість голосів від журі і випередивши бельгійську авторку Каролін Ламарш, яка набрала чотири голоси за роман Le Bel Obscur («Прекрасна темрява»).

За премію також змагалися французький письменник Емманюель Каррер (роман Kolkhoze) та маврикійсько-французька письменниця Наташа Аппана (роман «Ніч у серці» (“La nuit au cœur”) .

Гонкурівська премія (Prix Goncourt) — французька літературна премія, яку присуджують авторам на знак відзначення прозових творів, написаних французькою мовою. Премію присуджують щорічно з 1903 року за рішенням Гонкурівської академії, куди входять відомі французькі літератори. Назва премії походить від прізвища класиків французької літератури 19 століття — братів Жуля та Едмона де Гонкурів. Її вручають уже 122 рази поспіль.

Протягом 1937 – 1938 років НКВДисти розстріляли тисячі людей – в’язнів різних таборів, зокрема Соловецького, представників різних національностей: українців, фінів, білорусів, євреїв, карелів, татар, ромів, німців, росіян. Із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох сталінський режим розстріляв в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення, серед яких десятки представників української інтелігенції, дієвців культури й істориків.

Тоді в Сандармоху стратили 1111 в’язнів першого «соловецького етапу» – Соловецької тюрми особливого призначення, серед яких були 287 українців. Імена усіх розстріляних встановлені.

Паралель між сталінськими розстрілами і сучасними злочинами Росії полягає не лише у масштабі насильства, а у самій спробі знищити українську ідентичність. Сандармох був лісом, куди звозили людей, щоб позбавити Україну голосу. Сьогодні Росія намагається зробити те саме – своїми ракетами, дронами і не тільки.

Роман української письменниці, перекладачки і публіцистки Софії Андрухович «Амадока» вийшов друком румунською мовою у перекладі поета й журналіста Міхая Траїсти у видавництві Trei.

Андрухович і перекладачі книжки «Амадока» німецькою мовою - Александр Кратохвіль і Марія Вайсенбьок - у 2024 році стали лавреатами Міжнародної премії імені Германа Гессе.

Раніше три томи роману Софії Андрухович «Амадока» видали в австрійському видавництві Residenz Verlag. Права на його переклад придбало і одне з найбільших видавництв світу Simon & Schuster.

"Book Aid International відправили до України чергову партію книжок для підтримки проєкту Українського ПЕН "Незламні бібліотеки", - йдеться у повідомленні.

Відправлення налічує 15 554 книжки, серед яких дитяча література, художні твори для дозвілля і підручники з англійської мови як іноземної. Вони поповнять фонди бібліотек, що зазнали руйнувань внаслідок війни або працюють у прифронтових і звільнених від російських загарбників громадах.

Ініціатива реалізується спільно з Book Aid International, PEN International, English PEN та видавництвом Pineapple Lane.

Як зауважили в ПЕН, це відправлення має особливе значення, адже відбулося після пошкодження складу організації у Києві внаслідок російського удару в липні.

Загалом Book Aid International уже передали 52 888 книжок, які Український ПЕН доставив до понад 250 бібліотек по всій Україні.

"Ми глибоко вдячні Book Aid International за їхню щедру підтримку українських бібліотек. У розпал повномасштабної війни Росії проти України ці книжки — більше, ніж просто книжки: це інструменти стійкості, єдності та культурної тяглості. Кожна книжка, що потрапляє до української бібліотеки під час війни, є безцінною", - зазначив виконавчий директор Українського ПЕН Максим Ситніков.

Відправлення здійснене з нового складу Book Aid International у Свіндоні, що відкрився у вересні.

Як зазначили в ПЕН, для організації це перший транш з нового приміщення і він символічно спрямований саме до України.

"Те, що наше перше відправлення зі Свіндона вирушає саме до Українського ПЕН, який відновлюється після пошкодження власного складу, є для нас особливо важливим. Ми надзвичайно вдячні британській видавничій спільноті за її щедрість і сподіваємося, що видавці продовжать співпрацювати з нами, аби ділитися силою книжок із читачами по всьому світу в майбутньому", - заявила генеральна директорка організації Елісон Твід.

Національний рейтинг «Компас благодійності України» (англійською – Charity compass of Ukraine) – публічний рейтинг благодійних організацій, які офіційно зареєстровані в Україні, здійснюють свою діяльність згідно чинного законодавства, публічно оприлюднюють свою звітність та присутні в інтернет просторі.

Рейтингування благодійних організацій у рамках проекту «Компас благодійності України» – це створення відкритої системи суспільного оцінювання їхньої діяльності, можливість публічного підтвердження своєї прозорості і підзвітності, доказ ефективності своєї роботи із залученими коштами. Завдяки рейтингу «Компас благодійності України» благодійні організації отримують від суспільства «зірку довіри» для своєї подальшої прозорої та ефективної роботи, для підвищення обізнаності суспільства з їхньою діяльністю, можливість пошуку додаткових ресурсів та збільшення фінансування своїх благодійних програм.

Мета і завдання Національного рейтингу:

- За допомогою об’єктивних критеріїв та індикаторів оцінити і наочно показати членам суспільства публічні результати діяльності благодійних організацій;

- Дати потенційним донаторам (жертводавцям) простий та зрозумілий додатковий інструмент при виборі ними напрямку та суб’єкту для благодійної пожертви;

- Дати можливість ефективним та доброчесним благодійним організаціям використовувати результати рейтингування для ведення ними власної інформаційної, маркетингової чи фандрейзингової кампанії;

- Допомогти членам українського суспільства зорієнтуватись і вірно використати своє право надати фінансову підтримку неурядовим організаціям, виходячи із положень Закону України «Про відсоткову філантропію»;

- Відзначити та інформувати суспільство про публічні та ефективні українські практики благодійної діяльності.

Національний рейтинг «Компас благодійності України» започаткований Асоціацією благодійників України у 2022 році.

11 листопада у Києві пройде Сьомий міжнародний ярмарок грантів у сфері культури. Це найбільший щорічний захід, який організовує бюро програми ЄС «Креативна Європа» в Україні разом з партнерами, та який збирає близько тисячі представників сектору культури та креативності з усієї країни.

Книжка "Схід українського сонця. Історія Донеччини та Луганщини початку XXI століття" української письменниці, політологині та парамедикині "Госпітальєрів" Катерини Зарембо отримала відзнаку за найкращий переклад у Літературній премії Петерсона.

У виданні йдеться про українські спільноти Донеччини та Луганщини, що діяли від початку 2000-х до 2014 року. А метою є розвінчати міфи нав'язані Радянським Союзом через розповідь про культурні простори, студентські середовища, українське село та розмаїті релігії.

Книжка вийшла друком українською мовою у видавництві "Човен" у 2022 році. Обкладинку до видання створила дизайнерка Оксана Васьків.

Нагороду за книжковий переклад Літературного фонду імені Петерсона вручають із 2021-го, раз на два роки. Вона присуджується нещодавно опублікованим перекладам художніх та документальних літературних творів українською та з української. Передусім йдеться про переклади з та на французьку й англійську мови.

Гран-прі фонду — 15 тисяч канадських доларів (приблизно 450 тисяч гривень), а нагорода за перекладену книжку — 10 тисяч канадських доларів (близько 300 тисяч гривень).

Літературний фонд імені Петерсона — фонд для українців світу, що приймає на фінансування прозові твори та переклади й зосереджується на фінансуванні робіт, які потенційно будуть цікаві широкій авдиторії. Заснований канадським меценатом українського походження Стенлі Петерсоном для надання міжнародних літературних премій і грантів.

Уряд Данії виділяє 1,3 мільйона євро (близько 63 мільйонів гривень) на підтримку культурної спадщини України. Кошти перерахують через новостворений Фонд культурної спадщини України.

За даними ЮНЕСКО, від початку повномасштабного вторгнення Росія знищила понад 500 культурних пам'яток по всій Україні. Тому Данія виділяє кошти, які можуть, зокрема, піти на реставрацію будівель, пам'ятників та музеїв, що були зруйновані внаслідок обстрілів.

Про пожертву оголосили 3 листопада під час неформальної зустрічі міністрів культури в Данії, в якій взяли участь міністри культури європейських країн та представники України. Міністр культури Данії Якоб Енгель-Шмідт наголосив, що "війна в Україні ведеться не лише на полі бою – вона також стосується права українського народу зберігати свою культуру, свою мову та свій зв'язок із цінностями та місцями, які визначають їхню націю".

А міністерка культури України Тетяна Бережна зазначила: "Російська Федерація навмисно атакує і знищує українську культуру та її символи. На сьогодні пошкоджено 1612 об’єктів нерухомої культурної спадщини, зокрема 27 повністю зруйновано. Це один із наймасштабніших випадків культурного спустошення в Європі з часів Другої світової війни".

Вона також додала, що це і стало причиною створення Фонду культурної спадщини України, який об'єднає ресурси урядів, міжнародних організацій, експертів та партнерів.

Боснійський письменник Дарко Цвієтич став лавреатом Центральноєвропейської літературної премії Angelus-2025 за роман «Ліфт Шиндлера».

«Дарко Цвієтич у поетичній манері розповідає про трагедію, що розгортається в Боснії та Герцеговині, що є нетиповим романом. Балканська війна розірвала світ, яким ми його знали, що символічно ілюструється долею мешканців двох сусідніх багатоповерхівок у Прієдорі, місті, яке він називає «дірою у світі, відомою своїми воєнними злочинцями, таборами та художниками». На початку оповідання він повертається до 1970-х років, зображуючи життя робітників, їхні спільні радощі та печалі, щоб ще більше підкреслити трагедію сусідів, які під час війни опинилися по різні боки конфлікту. Раптом зі знайомих, друзів і навіть членів родини вони стали ворогами, стріляючи один в одного, ув’язнюючи себе в таборах для військовополонених, а пізніше беручи участь в обміні тілами, впізнаючи один одного на дитячих фотографіях. Цвієтич не лише уособлює совість часу та місця, але й не боїться заплатити ціну спокути як за жертв, так і за злочинців», — ідеться в анотації.

Роман вийшов у видавництві Oficyna Literacka Noir sur Blanc.

На сайті Angelus зазначають, що «Ліфт Шиндлера» — книжка на межі прози й поезії, розповідь про пам’ять, провину та спроби спокути. «У романі Цвієтич показує, як війна зруйнувала знайомий світ — долі мешканців двох сусідніх багатоповерхівок у Прієдорі. Через історії робітничих родин, їхню близькість і спільність, автор відтворює драматичну зміну людських стосунків під час війни: друзі стають ворогами, сусіди беруть до рук зброю, опиняються в таборах і впізнають одне одного серед загиблих», — додають там.

Окрему відзнаку імені Наталії Горбаневської, яку визначають шляхом читацького онлайн-голосування, цього року здобула естонська авторка Лєело Тунґал із книжкою «Мала товаришка і листи» (переклад Марти Перлікєвич).

Про це повідомили в Українському інституті книги.

Протягом трьох кварталів 2025 року в межах програми «єКнига» придбали 359 тисяч книг. У середньому купували 1 330 книг щодня.

Користувачі програми найчастіше купували книги у таких видавництв: КСД (Харків), Vivat (Харків), BookChef (Київ), Ранок (Харків), ВСЛ (Львів), Видавництво РМ (Київ), Фоліо (Харків), Наша Ідеа (Дніпро), Артбукс (Київ), Віхола (Київ).

Найпопулярніші автори — Коллін Грувер, Тесс Ґеррітсен, Пенелопа Дуглас, Бріанна Вест та Агата Крісті.

Сумарна кількість проданих книг п’ятірки лідерів — 44 тисячі, що становить 12,46% від усіх проданих книг.
Володимир Станчишин — найпопулярніший український автор за кількістю проданих книг, на другому місці — Ілларіон Павлюк, на третьому — Андрій Сем’янків.

У межах проєкту «Експозиція «Острозькі татари» оцифровано одну з найцінніших пам’яток спадщини мусульман України – Острозький Коран. Рукопис (1804 р., писар Ібн Адам Алі Мустафа) вирізняється каліграфією насх, поєднанням чорного тексту з червоною пунктуацією та унікальною «мовною мозаїкою» - примітками українським діалектом, записаними арабським письмом. Дату завершення зафіксовано трьома способами: за гіджрою (1219 р.), транслітерацією з арабського письма та польською латиникою.

Незабаром видавництво «Дар аль-Мусаввір аль-Арабі» у Бейруті випустить у світ переклад збірки Тараса Шевченка «Кобзар 1840» (Переклад підтриманий Українським інститутом книги). Видання передмовлене Надзвичайним і Повноважним Послом України в Лівані (2016-2022) Ігорем Осташем. Цей проєкт є першим кроком до науково обґрунтованого представлення «Кобзаря» арабськомовному читачеві. Щоб занурити його в атмосферу поезії, текст видання супроводжується всіма необхідними історичними та лінгвістичними відомостями в коментарях і примітках.