Бібліотечному фахівцю

Форум видавців спільно з книжковими блогерами: Іриною Юрченко (@irinyurch), Тетяною Морарь (@te.more) та Лілією Гордієнко (@big_book_blog) запрошує юних книгоманів долучитись до конкурсу відеопоезій #Вірш_у_кадрі.

Мета проведення конкурсу – популяризація дитячого читання, зокрема поезії українських авторів, збільшення україномовного контенту у соціальних мережах: найкращих надбань української класичної та сучасної поезії серед школярів.

Тема конкурсу: «Час». Учасники можуть обрати вірш або уривок з вірша будь-якого українського автора українською мовою, який відповідає темі конкурсу. Учасниками можуть стати особи, віком до 16 років.

Період проведення конкурсу: 1 березня 2020 року – 21 березня 2020 року.

Зареєструватись на участь у конкурсі можна з 1 до 14 березня 2020 року, вказати «нік» та посилання на профіль користувача в мережі Tik Tok, ім’я та прізвище, вік, назву населеного пункту України, де проживає дитина, яка читатиме вірш, електронну скриньку тут: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfF30BOP1E-p6VlHM4Lb4mQ-D8ONqeCNXV7Kh-tdXZ5QGPqyw/viewform . Детальніше на офіційному сайті BookForum : https://bookforum.ua/startuye-vseukrayinskyj-konkurs-dlya-ditej-virsh_u_kadri/

Міжнародний фонд Івана Франка оголосив претендентів на здобуття однойменної Премії, якою відзначають науковців, чиї праці є вагомим внеском у розвиток соціально-гуманітарних дисциплін, мають міжнародне значення та ґрунтуються на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України.

У 2020 році на здобуття Міжнародної премії ім. І. Франка було подано 19 наукових робіт. За перемогу змагатимуться вчені з України, Канади та США. В умовах російської агресії до участі у конкурсі не допускалися наукові роботи, подані з РФ.

Монографії написані трьома мовами – українською, англійською, російською – та охоплюють понад 20 наукових дисциплін.

Ініціаторами подання претендентів на здобуття Міжнародної премії ім. Івана Франка у 2020 стали 10 ЗВО з Києва, Чернівців, Тернополя, Полтави, Одеси, Львова, Дрогобича, Острога, Вінниці; 4 наукові установи та 5 лауреатів Премії попередніх років.

Ольга Богомолець, монографія «Українська домашня ікона», Україна. Андрій Бойко-Гагарін, монографія «Фальшивомонетництво в Центральній та Східній Європі у добу Середньовіччя та раннього Нового часу», Україна.

Анна Варава, монографія «Крос-державне дослідження модної індустрії та його застосування до країн Східної Європи, на прикладі України», Україна.

Микола Галів, монографія «Український історико-педагогічний наратив (середина ХІХ – кінець ХХ століття): епістемологічні засади», Україна.

Майя Гарбузюк , монографія «Образ України у польському театральному дискурсі ХІХ століття: стратегії та форми репрезентації», Україна.

Віктор Гаркавко, монографія «Про хліб наш насущний наука (Сільськогосподарська економія - основа теоретичного вчення про економіку й організацію сільгоспвиробництва)», Україна. Марія Дружинець, монографія «Українське усне мовлення: психо- та соціофонетичний аспекти», Україна.

Андрій Заярнюк, монографія "Lviv´s Uncertain Destination: A City and Its Train Station from Franz Joseph I to Brezhnev» («Львів – місце призначення невідоме. Місто і його вокзал від Франца Йосифа І до Брежнєва»), Канада.

Архиєпископ Ігор Ісіченко, монографія «Війна барокових метафор. "Камінь" Петра Могили проти "підзорної труби" Касіяна Саковича», Україна.

Василь Костицький, Ольга Кобан, монографія «Обмеження правом законодавчої та судової влади», Україна.

Лариса Масенко, монографія «Мова радянського тоталітаризму», Україна.

Ігор Набитович, монографія «Дерево життя літературного роду: Іван Федорович, Володислав Федорович, Дарія Віконська», Україна. Євген Нахлік, монографія «Віражі Франкового духу : Світогляд. Ідеологія. Література», Україна.

Колектив авторів Ігор Пасічник, Петро Кралюк, Дмитро Шевчук, Микола Бендюк, монографія «Острозька академія: історія та сучасність культурно-освітнього осередку. Енциклопедичне видання», Україна.

Лариса Семенко, Олександр Логінов , монографія « Вінницький театр у свічаді історії (1910-1944)», Україна. Ігор Сердюк, монографія «Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині ХVІІІ ст.», Україна.

Тетяна Сивець, монографія «Християнські концепти в літературі Київської Русі (ХІ-ХІІІ ст.)», Україна.

Мейгіл Фаулер, монографія «Beau Monde on Empire´s Edge: State and Stage in Soviet Ukraine» («Бомонд на краю імперії: держава та сцена в радянській Україні»), США.

Олександр Федорук, монографія «Роман Куліша "Чорна рада": Історія тексту», Україна.

Імена лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка оголосять в кінці червня 2020 року у Відні (Австрія).

Нагородження відбудеться на батьківщині Івана Франка, у Дрогобичі, в день його народження – 27 серпня.

Лауреати Премії нагороджуються грошовою винагородою і золотим знаком.

Нагадаємо, у 2016 році Премію здобув Любомир Гузар, Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви. У 2017 році лауреатами стали професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів Міхаель Мозер та академік, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій. У 2018 році перемогу здобула професорка Українського католицького університету (Львів) та Українського вільного університету (Мюнхен) Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі. У 2019 році нагороду дістала докторка філології Міланського університету Марія Грація Бартоліні (Італія).

Другий рік поспіль на міжнародній Латвійській книжковій виставці була велика українська програма. І це важливо, бо тут починають звикати до постійної присутності української книги в місцевому культурному просторі. Не кажучи вже про те, що кожен виїзд української книги, українських авторів за кордони держави – сам по собі має окрему цінність, як прояв своєрідної книжкової дипломатії.

Відкриття виставки відбулося за участі міністра культури Латвії Науріса Пунтуліса. Після офіційної церемонії він відвідав український стенд, де поспілкувався з послом України в Латвії Олександром Міщенком. Пунтуліс зазначив, як йому приємно бачити у Ризі великий стенд української книги. Міщенко відповів – так, Україна сьогодні бореться не тільки зброєю, а й книгою, культурою. На що латвійський міністр резюмував, що такий підхід йому близький.

І взагалі – він єдино вірний. Культура допомагає зберегти державність, не дарма «оксамитові» революції в країнах Балтії називали «пісенними». (Пісня була не тільки проявом непокори імперському центру, а й показником ідентичності, народної єдності).

КНИГА ПРОТИ ТЕЛЕВІЗОРА ТА КНИГА ПРОТИ КНИГИ

Українську програму на виставці відкривав спільний захід ПЕН-клубів України та Латвії – панельна дискусія «Книга vs Телевізор. Інформаційні війни. Майбутнє за тими хто читає?».

З латвійської сторони в ній брали участь члени місцевого PEN-клубу Інга Гайле, Ілмарс Шлапінс, Айварс Ейпурс, з іншого боку – Андрій Любка (ПЕН-клуб Україна) і запрошений гість, гендиректор харківського видавництва Folio Олександр Красовицький.

У жвавій годинній розмові йшлося про те, яким чином можна поставити бар’єр інформаційному, контентному втручанню ззовні, як виховувати критичне мислення.

Найчастіше слово брав Шлапінс. Він же порушив гостру тему, актуальну як для Латвії, так і для України та й усього демократичного світу – як бути зі свободою слова в умовах, коли нею відверто маніпулюють. Адже саме це відбувається останніми роками – кремлівська пропаганда засмічує інформаційний простір багатьох країн фейками, фальсифікаціями.

Любка розказав латвійським друзям про ситуацію в Україні. Російські джерела злостивої дезінформації в 2014 році були, наскільки це можливо у сучасному світі, перекриті. Але вже незабаром противник перегрупував сили. І от уже його рупором стали три українських телеканали – так, можливо, дещо обережніші в термінології, але від того не менш небезпечні. І їх важко не те, що закрити, а навіть рішуче запитати про джерела фінансування. Бо наші західні партнери відразу почнуть казати про утиски свободи слова. Тобто виходить, що в таких умовах свобода слова «стріляє собі в ногу», обертаючись на свою протилежність, свободу брехні.

Пані Гайле зазначила, що «Книга проти телевізора» – непогана тема, але хотілося б поговорити ще й про таке: «Книга проти книги». Тут слово взяв Красовицький. Він підкреслив, наскільки важливими для українських видавництв були 2014-2016 роки. Тоді в умовах розгорнутої Росією агресії стався справжній ренесанс українського книговидавництва. Але після того, як було усталено законодавство, нормалізований процес ліцензування, відбувся певний відкат. Російські видавництва – більш потужні, оскільки зростали на більшому за обсягом ринку, мають можливість на законних засадах повертати собі частину колишніх позицій. Вони також ускладнюють роботу на міжнародному ринку, часто купляючи права на переклад «пакетом» – не тільки на видання російською мовою, але й українською. За словами директора Folio, зараз частка української літератури в Україні складає приблизно 50%. І якби вона мала сприятливі умови для розвитку, то до 2025 року її можна було б довести до 75-80%. Але це за хороших умов і без «палок у колеса»…

Любка також зробив наголос на необхідності збереження тренду попередніх років, на тому, щоб не зачахнув український книжковий ренесанс. Кілька прикладів, наведені ним, були вражаючими. Донецький письменник Володимир Рафєєнко, який переїхав до Києва, та одеський поет Борис Херсонський до війни були успішними, відомими, визнаними російськомовними авторами. Але в умовах зовнішньої агресії почали писати українською. І ці нові їхні твори варті окремої уваги.

ТАКІ РІЗНІ ШЛЯХИ ДО ПИСЬМЕННИЦТВА

Минулого року хедлайнерами Ризької виставки були досвідчені українські письменники Юрій Винничук і Андрій Курков (президент українського ПЕНу). Цьогоріч приїхала зовсім інша пара: окрім згаданого вже 32-річного, але добре відомого літературному загалу поета, прозаїка, есеїста, перекладача із Закарпаття Андрія Любки, також воїн, учасник АТО, людина, яка вижила в Іловайську – Роман Зіненко. Він написав дві важливі для нас, для нашого суспільства книги – «Іловайський щоденник» (2017) та «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії» (2019) у двох томах.

Третій учасник творчої зустрічі, Олександр Красовицький (у видавництві якого і вийшли роботи Зіненка), додав багато важливого для розуміння не тільки цих двох окремих книг про війну. Іловайськ – настільки болюча тема, що багато хто в нашому суспільстві активно не хоче читати про це. Ба більше, хотів би, аби ці книги взагалі не видавалися! На деяких книжкових форумах України, найбільших, були просто акції протесту проти робіт Зіненка. Таке от «страусине» ставлення до дійсності, намагання сховатися від правди – жорстокої, болючої, замість того, щоб, усвідомивши її, переболіти нею та – найголовніше – винести для себе важливі уроки на майбутнє. Красовицький також додав, що він запропонував Романові написати подібне велике дослідження про бої в Дебальцевському котлі. Але Зіненко ще не відчуває в собі сил для цієї роботи.

Роман розказав аудиторії трохи про себе – ніколи й гадки не мав, що може колись стати письменником, автором кількох книжок. Та так вже склалася доля. Спогади про трагедію Іловайського котла не давали йому спокійно жити, примусили взятися за перо чи радше – сісти за клавіатуру. І якщо в перший книзі він виклав те, чому сам був свідком, то для другої опитав більш як сто учасників тих подій, уважно дослідив звіти слідчої комісії Верховної Ради, щоб максимально наблизитися до відповіді – що ж сталося тоді під Іловайськом та пізніше в Іловайському «коридорі». Як це стало можливим і як запобігти подібному в майбутньому?.. Андрій Любка в його 32 роки – вже досвідчений та добре відомий автор, чиї твори перекладені кількома мовами (більше всього – польською). Він окремо підкреслив, що дуже радий опинитися в латвійській столиці, оскільки саме тут народився. (Його мама тоді навчалася в місцевому медичному інституті). Цього разу, до речі, Любка проїхався всіма трьома столицями країн Балтії. Він взагалі людина транскордонна, яка любить бути в дорозі. Народився в Латвії, зростав у Закарпатті, повчившись в Ужгороді, далі поїхав продовжувати навчання до Варшави, де спеціалізувався на балканських студіях.

На початку літературного шляху Андрій був більше поетом, зараз тягне до прози. Також він багато займається перекладацькою роботою (переважно романи – з польської та з балканських мов). Що ж до есе, публіцистики, то тут Любка відомий читачам як жорсткий та принциповий автор. На завершення своєї розповіді він сказав, що останнім часом багато писав на якісь важкі теми. І для рівноваги йому хотілося б написати щось зовсім інше. Про гуляку поета, який просинається вранці з похміллям і… І далі з ним трапляються якісь кумедні речі.

По тому була окрема розмова про дитячу літературу – про свою роботу розказали провідний редактор видавництва "Ранок" Мар'яна Гончарова-Горянська та Ліза Нєвєжина (креативна агенція «Green Penguin»). Втім на дитячих проєктах зосередимося трохи пізніше.

ПЕРШИЙ РОМАН РАФЄЄНКА УКРАЇНСЬКОЮ І ПРОСВІТНИЦЬКІ МУЛЬТИ

Працюючи на одному зі стендів Книжкової виставки, відчуваєш себе не як на базарі, а як у храмі. Бо є в книгах щось заворожуюче, сакральне. І дуже цікаво спілкуватися з людьми, які підходять, консультувати їх. Але, чесно кажучи, маючи перед собою стільки першокласної сучасної української літератури, передусім, хотілося почитати чи принаймні – уважно проглянути їхні сторінки. От на фото – книжки, з якими я встиг більш-менш докладно ознайомитися. І всі вони того варті.

Але окремо зупинюся на тій, про яку йшла мова вище. Це «Мондеґрін (пісні про смерть та любов)», перший роман Володимира Рафєєнка, написаний українською мовою. Без перебільшень – він мене вразив. Кажу це без жодних кивків, мовляв, пише автор, який ще донедавна не надто впевнено володів українською. Ні, «Мондеґрін» аж ніяк цього не потребує. Це серйозний, сильний, гармонійний роман. Головний герой – викладач із Донецька, який після початку війни переїхав до Києва. І шукає себе, своє місце в новому житті. При цьому – опановує українську мову. І від того – особлива, надмірна, майже дитяча чутливість до слів, словосполучень, виразів. Він наче пробує їх на смак і делікатесно тішиться ними… А проблеми, які є в героя, як здається спочатку, помірно психологічні, з часом виявляються важко психіатричними, породженими російським вторгненням, смертями. Та не тільки в тому річ – живе в герої й стара, з 1930-х років, родинна травма, яку він по-справжньому відчув тільки тепер, після початку й продовження війни, сучасної – хижо-живої, гарячої. Так проблеми окремої людини стають уособленням проблем, комплексів усього суспільства, цілого народу, держави. «Мондеґрін» – книга, яка не відпускає. І поки ти перегортаєш її, вона перегортає тебе…

Ну й обіцяне – про дитячу літературу. Жваво розгортається мультимедійний проєкт «Україна. Книга-мандрівка». Наприкінці виставки, у неділю, 1 березня, відбувся останній захід української програми – презентація мультфільмів із цього проєкту. Прийшло багато українських дітей та їхніх батьків із Риги, дехто ж спеціально приїхав навіть із сусідньої Естонії.

Презентація планувалася на 45 хвилин, але з дозволу організаторів виставки вона тривала більше години. Малеча радісно сприймала просвітницькі мульти про українського супергероя Кармелюка, про геніальну художницю Марію Приймаченко (чий живопис так органічно стає основою анімації), про отамана Сірка, про Києво-Печерську Лавру, про одеського лікаря Хавкіна, який поборов холеру, про злочинну депортацію кримських татар, Чорнобиль та про пластунів…

Анімація проста, легка для сприйняття. Але за цією простотою та легкістю – велика робота. Автори в кожному випадку шукали хід, особливого героя-оповідача, щоб через нього небанально подати інформацію. Не менш важливим був і пошук точної інтонації в кожній з розкритих тем – частіше жартівливої, іноді ліричної, часом тужливої. Чудовий просвітницький проєкт, дай боже йому життя та розвитку. От і я, йдучи додому, наспівував рядки приспіву з мульта «Реп про мову»: «Мову маєш муштрувати, мову мами й мову тата. / Мову міст, містечок й сіл. / Мову мужності і сил». А це вже проєкт «Ці дивовижні українці» – одне з продовжень, розгалужень «Книги-мандрівки».

Наснаги також і тим, хто займається організацією українського стенду на Ризькій книжковій виставці. Це – Центр культури «Латвія – Україна / Latvija – Ukraina» (передусім, «моторчик» цього заходу – Наталя Шилова). І це також дивовижні українці. Шануймося.

Олег Кудрін, Рига

Премія Women in Arts-2020 визначила 5-х фіналісток у номінації «Література».

До фіналу увійшли:

Софія Андрухович

Катерина Бабкіна

Тамара Горіха-Зерня (читайте свіжу рецензію на її книжку «Доця»)

Оксана Забужко

Гаська Шиян (читайте рецензію на її книжку «За спиною»)

Категорія розглядає жінок, які безпосередньо працюють і обрали своєю професією літературу: письменниці і поетеси.

До складу експертної ради увійшли Ірина Батуревич, співзасновниця «Читомо», Євгеній Стасіневич, Оксана Щур, Софія Челяк. До складу експертного журі: Ростислав Семків, Катерина Калитко, Андрій Курков.

У категорію «Культурний менеджмент» увійшли такі номінатки:

Ольга Балашова

Олександра Коваль

Аліса Ложкіна

Юлія Сінькевич

Івання Скиба-Якубова

Юлія Федів

Катерина Чуєва

У цій категорії змагаються кураторки, кінопродюсерки, організаторки музичних і кіно-фестивалів, культурних форумів, тощо. Жінки, які допомагають творчим одиницям організувати або презентувати їхню діяльність.

До складу експертної ради увійшли Костянтин Дорошенко, Марія Целоєва, Павло Білодід, Ольга Сагайдак. До складу експертного журі: Катерина Тейлор, Олеся Островська-Люта, Володимир Шейко.

У категорію «Культурна журналістика, критика й дослідження» увійшли такі номінатки:

Дар’я Бадьор

Євгенія Губкіна

Лія Достлєва

Діана Клочко

Аліса Ложкіна

Ярина Цимбал

До складу експертної ради увійшли Віра Балдинюк, Валентина Клименко, Сергій Гірік, Андрій Бояров. До складу експертного журі: Іван Козленко, Ірина Подоляк, Лариса Денисенко.

У цій категорій змагаються жінки дослідниці, арт-критикині, публіцистки, літературознавиці, кіно-, театрознавиці, історикині мистецтва, редакторки. Жінки, які створюють, редагують та оформлюють інформацію для засобів масової комунікації.

Крім цього, премію визначили ще у 3 номінаціях: «Візуальне мистецтво», «Музика», «Театр і кіно» та «Культурний менеджмент», «Культурна журналістика, критика й дослідження».

Премія Women in Arts покликана закласти фундамент для традиції, яка може стати важливою складовою розвитку української культури і надихнути жінок у мистецтві на нові досягнення.

Організаційний комітет намагався дотриматись ґендерного балансу і сформувати таку експертну раду, яка представлятиме різні сектори (приватний і державний, громадський, а також незалежну експертизу) для того, щоб скласти об’єктивні списки кандидаток лонг-листа.

Головними вимогами до конкурсанток є професійні досягнення, репутація, інноваційність та національне чи міжнародне визнання.

Як повідомлялось, лауреаткою першої премії Women in Arts-2019 в категорії «Жінки в літературі» стала Катерина Калитко.

У Лондоні оголосили список 13 номінантів Букерівської премії 2020 року, яка присуджується в галузі літератури англійською мовою.

Про це повідомляється на сайті премії.

- Віллем Анкер (ПАР), “Червоний собака”, перекладач Майкл Гейнс.

- Шокуфех Азар (Іран), “Просвітництво сливного дерева”, перекладач невідомий.

- Габрієла Кабезон Камара (Аргентина), “Пригоди китайського заліза”, перекладачі Ілона Макінтаєр та Філона Макінтош.

- Джон Фоссе (Норвегія), “Інше ім'я: септологія І-ІІ”, перекладач Даміон Серлс.

- Ніно Гаратішвілі (Грузія), “Восьме життя”, перекладачі Шарлотт Коллінс та Рут Мартін.

- Мішель Уельбек (Франція), “Серотонін”, перекладач Шон Вайтсайд.

-Данієль Кельманн (Німеччина), “Тіль”, перекладач Росс Бенджамін.

- Фернанда Мелхор (Мексика), “Сезон ураганів”, перекладач Софі Х’югс.

- Йоко Огава (Японія), “Поліція пам'яті”, перекладач Стефен Снайдер.

- Еманнуель Пагано (Франція), “Обличчя кінцівки мого язика”, перекладачі Софі Люїс та Дженіфер Хіггінс.

- Саманта Швеблін (Аргентина), “Маленькі очі”, перекладач Меган МакДовелл.

- Маріке Люкас Рейневелд (Нідерланди), “Вечірній дискомфорт”, перекладач Мішель Хатчінсон.

- Енріке Віла-Матас (Іспанія), “Мак та його проблеми”, перекладачі Маргрет Джуль Коста та Софі Х’югс.

Шортлист буде оголошений 2 квітня.

Щорічна Міжнародна Букерівська премія - престижна британська літературна премія, заснована у 2005 році, яку вручають за найкращий літературний твір, перекладений англійською. Гроші діляться порівну між автором і перекладачем твору, щоб підкреслити важливість роботи перекладача.

«Ми намагаємося зробити премію такою, яка б визначала перспективні тренди. Всі цьогорічні лауреати — енергетичні та сучасні, новаторські, відповідають баченню Тараса Шевченка як брендоутворюючого фактора», — зазначив голова комітету премії імені Тараса Шевченка Юрій Макаров.

У номінації Література цього року два переможці - Маріанна Кіяновська з книгою поезій Бабин Яр. Голосами і Тарас Прохасько зі збіркою есеїв Так, але…

У номінації Публіцистика, журналістика лауреаткою стала воєнна кореспондентка Євгенія Подобна з книгою Дівчата зрізають коси — спогадами 25 жінок, які брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів.

У номінації Музичне мистецтво здобув перемогу відомий український етно-гурт ДахаБраха з альбомом Шлях (2016).

У номінації Візуальні мистецтва переміг мистецький проект Карусель Олександра Глядєлова.

У номінації Театральне мистецтво лауреатом стала опера-реквієм Йов (Iyov, 2015 рік) Влада Троїцького, Романа Григоріва та Іллі Разумейка.

Макаров пояснив, що цього року не вручатимуть премію в номінації Кіномистецтво, оскільки представлені номінанти — фільм Какофонія Донбасу Ігоря Мінаєва та документальний фільм Будинок Слово Тараса Томенка — не відповідають за масштабом суті премії.

Ден Браун, автор книг «Код да Вінчі» і «Джерело», розповів, що написав книжку-картинку для дітей 3-7 років під назвою The Wild Symphony («Дика симфонія»). Вона надійде у продаж 1 вересня 2020 року. У ній йдеться про мишеня-диригента, яке збирає власний оркестр. Для цього мишеня навідуються до дуже різних тварин, серед яких – гепарди, сині кити, кенгуру та інші. Разом із книжкою плануватиметься вихід мобільного додатку, в якому можна буде прослухати однойменний музичний альбом, записаний спеціально для цієї книжки.

Ден Браун сам написав цю симфонію. Як повідомляє видання The Guаrdiаn, у Дена Брауна є музикальний досвід: перед тим, як опублікувати «Код да Вінчі», він випустив кілька альбомів.

Новий твір, зазначає автор, натхненний класичними дитячими розповідями, такими як «Петро і Вовк», та книжками з дитинства.

«Дику симфонію» проілюструвала угорська художниця Сьюзен Баторі. Разом із Деном Брауном вони заховали у малюнках різноманітні підказки та загадки.

Ознайомитись із Переліком книжкових видань, зміст яких спрямований на ліквідацію незалежності України, пропаганду насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини можна на офіційному сайті Держкомтелерадіо тут: http://comin.kmu.gov.ua/control/publish/article/system?art_id=142344&cat_id=142342

Письменник Сергій Жадан у квітні презентує дві нові книги – збірку віршів “Список кораблів” та п’єсу “Хлібне перемир’я”. Після презентації книжок письменник вирушить у промо-тур Україною, під час якого на творчих зустрічах відбуватимуться авторські читання новинок.

“Оскільки минулого року книги не виходили, було таке певне затишшя, то все перенеслось на цей рік. У мене у квітні вийде дві книги: книга віршів “Список кораблів” і п’єса, яка називається “Хлібне перемир’я”. Презентація у Києві відбудеться 16 квітня у Будинку звукозапису. Всіх запрошую.Я думаю, що цього року вийде ще пару цікавих видань, зокрема, ми хочемо зробити спільну книгу із геніальним харківським графіком Павлом Маковим. Тому цей рік буде врожайним на книги”, – розповів Сергій Жадан в ефірі чарту “Селекція” на “Радіо Промінь”.

Львівський літературний фестиваль та ярмарок Book Forum, а також чернівецький поетичний фестиваль Meridian Czernowitz оголосили цьогорічні фокусні теми. Про це повідомляють прес-служби фестивалів.

Цьогорічна фокусна тема Book Forum — «Перепис населення: знати, хто ми є». Її кураторкою стане Ганна Улюра — українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня.

Також організатори фестивалю повідомляють, що такий вибір теми фестивалю не є випадковим, бо останній і єдиний загальний перепис населення в незалежній Україні був проведений 2001 року. Тож тема перепису стане наскрізною і проявлятиметься у запропонованих кураторами подіях і проєктах.

27 Book Forum відбудеться 16-20 вересня 2020 року у Львові. Прийом заявок на участь розпочнеться в травні.

Водночас стало відомо, що ХІ Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz матиме фокусну тему «Місцями Целана», яка присвячена відзначенню сторіччя з дня народження Пауля Целана. Події Meridian Czernowitz відбудуться у локаціях, пов’язаних із життям поета: будинках, де він проживав, школах та університеті, де навчався, а також місцях, які формували його як поета та філософа.

ХІ Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz запланований на 4-6 вересня цього року.

Детальніше тут: http://www.chytomo.com/book-forum-ta-meridian-czernowitz-oholosyly-tsohorichni-fokusni-temy/

19 лютого стартує всеукраїнський конкурс книжкових відгуків «Крец!». Організатори – Український інститут книги спільно з Майстернею історій, літературною премією підлітків Навиворіт і Мистецьким фестивалем Ї.

У рамках конкурсу підлітки з усієї України писатимуть відгуки в Інстаграмі, щоби поділитися думками про незабутніх персонажів та персонажок художньої літератури.

Умови участі тут:https://book-institute.org.ua/news/startuye-konkurs-knizhkovih-insta-vidgukiv-krec

Книжок шрифтом Брайля не так уже й багато друкують. У Тернополі в центральній міській бібліотеці презентували одразу два такі видання однієї авторки. Відома тернопільська письменниця Ірина Мацко представила для дітей з вадами зору дошкільного та молодшого шкільного віку казку «Соломійка в країні Байдужості» й збірку «Вузлик казок».

Цікаво, що казкову оповідь про те, як дівчинка Соломійка разом з котом прагне рятувати світ від байдужості, письменниця творила не сама, а з учасниками соціальної ініціативи «Історії тих, хто бачить серцем». Цей проєкт Ірина Мацко започаткувала для незрячих і слабозорих хлопчиків і дівчаток. Чимало з них не лише активно долучилися до написання цієї казки, а й озвучували її. Торік вони представили аудіокнигу, а тепер ось у Луцьку «Соломійка в країні Байдужості» вийшла друком шрифтом Брайля.

Унікальність видання в тому, що всі ілюстрації до казочок намалювали діти, які живуть у Стамбулі та Сімферополі, а переклад творів зробили діти з українсько-турецьких родин та студенти української кафедри літературного факультету Стамбульського університету, повідомляє ukrinform.ua з посиланням на сторінку в Facebook Генконсульства України в Стамбулі.

«Підготовка цієї першої книжечки стала справжньою українською толокою, оскільки участь в ній дружньо взяли чимало дітей. І саме завдяки завзяттю дітей зі Стамбула та Сімферополя ми змогли видати нашу першу збірку казок, яка допоможе краще зрозуміти культуру та історію українського та кримськотатарського народів», – привітав видання книги Генконсул Олександр Гаман.

Генконсульства висловило подяку всім, хто долучився до створення книги. В планах – робота над наступним виданням.

Благодійний фонд Сергія Жадана та проєкт підтримки дитячого читання «BaraBooka» другий рік поспіль оголошують конкурс відгуків на книги українських авторів серед школярів Донецької та Луганської, а з цього року й Харківської областей – «Читай-пиши». Переможці конкурсу потраплять на Книжковий Арсенал, отримають поради від провідних письменників і літераторів та сертифікати на нові книжки.

Партнерами проєкту стали ДП «Український інститут книги», Національний центр «Мала академія наук України», видавництва «Ранок» і «Фабула», британський фонд Ukraine Charity.

Склад журі: Сергій Жадан, Андрій Курков, Анастасія Музиченко, Ярослав Підгора-Гвяздовський, Маша Сердюк, Ірина Славінська, Євген Стасіневич, Тетяна Стус, Галина Ткачук, Ганна Улюра.

Організатори говорять: школярів конкурс вчить критично осмислювати прочитане й структурувати думки, а дорослих – краще розуміти, що діти й підлітки насправді шукають у книжках і яких знань їм не вистачає.

«Дітям потрібні книги про ті ж проблеми, з якими стикаються вони самі, – переконана Ірина Куніцина, голова й співзасновниця благодійного фонду Сергія Жадана. – Аналізуючи минулорічні роботи, ми вкотре переконувалися: шкільна програма з літератури потребує серйозних змін». Минулого року на конкурс надійшло близько 300 рецензій. Більшість із них були написані на книжки, які діти читають поза шкільною програмою і в яких ідеться про сучасне життя.

Для відгуку школярі можуть обрати будь-яку книгу українською мовою, але перевагу журі надаватиме рецензіям на твори сучасних українських авторів.

Цього року подавати на конкурс можна не лише текстові, а й відеорецензії. «Відеоблоги – важлива частина сьогоднішніх комунікацій, і нам хочеться допомогти дітям навчитися не просто критично мислити, а й висловлювати свою думку різними способами, користуватися сучасними форматами, – говорить Ірина Куніцина. – Водночас, безліч дітей уже змалечку знімають і монтують відео за допомогою телефонів – і непогано було б підказати вчительству, що відеоблог може бути крутим інструментом для вивчення літератури чи будь-чого іншого, робити навчання ближчим і веселішим».

Фіналістка минулорічного конкурсу Олеся Вітченко зі Старобільська говорить: «Коли я ще не могла сама зорієнтуватися що читати, то просто читала за шкільною програмою. Але мені завжди хотілося читати книги авторів з мого рідного міста, зі Старобільська. Було цікаво, про що пишуть та як думають люди, що ходили тими ж вулицями, що і я, росли в тих самих умовах. Так я відкрила для себе Сергія Жадана, з яким ми в різний час вчилися в одній школі».

У 2020 році УІК проведе відбір і закупівлю книжок для поповнення фондів публічних бібліотек за новими принципами та механізмами. Про це йдеться на сторінці УІК у Facebook.

Як повідомляє УІК, цьогорічний відбір книжкової продукції відбуватиметься за активної участі бібліотек. Для цього Інститут формує базу даних контактів бібліотек на основі доданої анкети, яку пропонуємо охочим бібліотекам заповнити до 25 лютого 2020 року. Лінк для переходу на форму: https://forms.gle/KFTHKQRXK5F5rsc18

Також Інститут запрошуємо приєднатися до Facebook групи «2020.ПБФ.Бібліотеки». Група створена для обговорення бібліотечною спільнотою питань закупівлі книжкової продукції Українським інститутом книги у 2020 році https://www.facebook.com/groups/2020lib/

Це оголошення має на меті надати інформацію про конкурс грантів за напрямом соціальна згуртованість для неурядових організацій, які здійснюють діяльність на території Донецької та Луганської областей, який проводиться Програмою ООН із відновлення та розбудови миру, та пояснити процедуру подачі проєктних пропозицій. В оголошенні викладені критерії відповідності вимогам конкурсу, процес подачі та відбору проєктних пропозицій, а також критерії оцінки проєктів, які будуть відібрані в межах цього конкурсу.

Загальна стратегія конкурсу полягає у застосуванні орієнтованого на громаду підходу для забезпечення соціальної згуртованості. Конкурс проводиться за наступним цільовим напрямом:

UN_RPP_3_2020_6_SC: «Розвиток спроможності бібліотек Донецької та Луганської областей». детальніше ознайомитись з умовами конкрсу можна тут: https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/recovery-and-peacebuilding/grant-opportunities-UN-RPP/UN-RPP-grant-to-support-library-network-in-eastern-Ukraine.html?fbclid=IwAR0d1LJ1lry9At4ANS1ZBVJ3HAT54Bl40MGHOWbdGEXOeBQtIkKfpVKfYvQ

У Верховинському районі Івано-Франківщини планують створити Музей книги про гуцулів та Гуцульщину.

«Музей книги про гуцулів і Гуцульщину формуймо разом. Кожен, хто запропонує для музею друковані видання з власної бібліотеки чи цікаві рукописи про наш край, буде занесений до Почесної книги. Відвідувачі музею знатимуть поіменно книгодавців-патріотів Гуцульщини», - йдеться в повідомленні.

Ініціаторами ідеї створення Музею книги про гуцулів і Гуцульщину виступають Асоціація органів місцевого самоврядування регіону Гуцульщини, Верховинська районна організація Національної спілки письменників України, Верховинське районне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, громадські організації «Патріоти «Гуцульщини» та «Верховина – квітка Карпат».

Оголошено результати конкурсу віршів українською мовою для наймолодшого віку, який проводився 1-31 грудня 2019 року.

ГО «Вся Україна читає дітям» та ТОВ «Товариство» у рамках просвітницького проекту «Перша книжка для малятка» здійснюють підготовку та видавництво книжки, яку отримають матері новонароджених дітей у пологових будинках України безкоштовно.

Проект «Перша книжка для малятка» має на меті:

привернути увагу суспільства до ідеї читання дітям українською мовою з перших днів їхнього життя, послідовно пропагувати необхідність системного читання вголос для забезпечення інтелектуального розвитку та комунікативних здібностей дитини;

поширити практику читання українською мовою та популяризувати українських авторів;

залучити батьків до свідомого виховання нового покоління, відкритого до світу, утверджувати любов до державної мови;

підтримати ідею родинного читання в кожній українській сім’ї, виплекати традицію, що стане соціально вагомим чинником розвитку гармонійного українського суспільства.

За підсумками завершального засідання журі конкурсу переможцями визнано:

Марію Морозенко, Наталю Поклад, Тетяну Винник, Зоряну Лісевич, Юлію Забіяку, Олександра Дерманського, Тетяну Щегельську, Ларису Цілик, Наталію Бонь, Наталю Тріщ, Оксану Лозову, Олену Полянську, Григорія Фальковича, Наталю Трохим, Таю Цибульську, Богдана Мороза, Ярину Бурбан, Світлану Бідну, Людмилу Снітко, Геннадія Горового, Ольгу Реву, Марічку Дзвінку, Оксану Ратушняк, Світлану Романенко, Людмилу Шостацьку, Наталію Ярему, Аллу Ємченко, Олега Жовтанецького, Оксану Смерек, Мар’яну Тарнавську, Надію Черкес, Володимира Вакуленка, Галину Яценко, Ірину Бову, Валентину Бондаренко, Тамару Гнатович, Наталію Цвар, Марію Дем’янюк, Богдана Чепурка, Тетяну Винник.

Вірші переможців опублікують у «Першій книжці для малятка». Авторський примірник книжки буде надано переможцям після виходу першого тиражу видання.

7 лютого в Українському кризовому медіа-центрі було презентовано нову українсько-єврейську літературну премію "Зустріч". Вона відзначатиме спільний досвід українців та євреїв, виражений у художній і нехудожній літературі. Ця нова літературна премія є спільною ініціативою українсько-канадської доброчинної організації "Українсько-єврейська зустріч" у партнерстві із одним із BookForum Lviv та Українським інститутом книги, що займається промоцією нашої літератури в світі. Її присуджуватимуть щорічно за найвпливовіший твір художньої та документальної літератури (почергово), що сприяє українсько-єврейському порозумінню, допомагаючи зміцнити позиції України як багатоетнічного суспільства, втілюючи ту ідею, що історії і українського, і єврейського народів є неповними одна без одної.

"Зустріч" запрошує до міжнаціонального діалогу на тему україно-єврейської дружби, продовжує зовсім інший процес. Так декілька років тому було засновано премію і літературний конкурс "Кримський інжир" для кримськотатарських та українських авторів, що пишуть на кримськотатарську тематику.

"Література відображає завжди минуле, сьогодення і різні варіанти майбутнього. Історію кожної країни можна вивчити через її літературу. Українська поки що не на стільки багата, щоб через неї ми знали все про наше минуле. Це відчувається за кожної поїздки Україною, особливо до таких міст як Бучач чи Шаргород. Колись більшість населення цих місцин складали євреї. Сьогодні від тієї давнини лишилися лишень сліди", - зазначив на презентації премії, що відбулася 7 лютого в Українському кризовому медіацентрі, президент українського PEN-клубу Андрій Курков. Він також звернув увагу на те, що премія "Зустріч" не планувалася як запрошення всіх писати на тему єврейсько-українських контактів. "Аби написати такий твір, треба навчитися займатися розслідуваннями, користуватися історичними архівами. Це провокація для наших письменників уважніше та серйозніше ставитися до текстів, літератури. Після двох майданів у нас час літературних фантазій минає, і починається література, яка відображає реальність. А вона - це те, що відбувається сьогодні, і що відбувалося раніше. Така премія - це гарний трамплін аби українськими книжками зацікавилися закордонні видавці", - констатував Андрій Курков.

За словами організаторів, премія сумою 6500 євро присуджуватиметься щороку. Вона складається з двох категорій: художня література і нон-фікшн. Переможця у кожній із зазначених категорій визначатимуть почергово, раз на два роки. Суму премії ділитимуть між автором і видавцем: автор отримує 4000 євро, а видавець — 2000 євро. Також присуджуватимуться дві заохочувальні премії по 250 євро. Організатори також наголошують на своєму бажанні заохотити українських видавців уважніше спостерігати за новими творами, в яких автори торкаються теми співжиття українців та євреїв на українській землі.

о участі у конкурсі на здобуття нової літературної премії, про яку вище мова, прийматимуть книги, видані в Україні, що цілком або частково відображають певний аспект українсько-єврейського досвіду, наприклад, через персонажів, тло оповіді тощо. Пріоритет надаватиметься оригінальним творам українською мовою, хоча розглядатимуться й видатні твори, перекладені з інших мов. Андрій Павлишин, один із співзасновників львівського BookForum, під час презентації премії "Зустріч" підкреслив, що книги, які подаватимуть на її здобуття, повинні існувати в матеріальній формі й бути доступні в українських книгарнях, на сайтах видавництв та/або в публічних бібліотеках. Твори, що розпалюють міжетнічну ворожнечу, розглядатися не будуть, а також до участі у конкурсі на отримання премії, що про неї мова, не прийматимуться самвидавчі твори. Подати твори на участь у конкурсі на вище згадану премію можуть видавці, пов’язані з книговиданням некомерційні організації та асоціації видавців. Термін подачі стартував 16 січня і фінішуватиме 16 березня. За словами Наталі Федущак, директора з комунікацій "Українсько-єврейської зустрічі", організатори отримали вже більше десяти подань на отримання премії.

Оцінюватимуть отримані подання у два етапи. Спочатку мале журі із трьох осіб, що їх оберуть затверджені Радою директорів представники «Українсько-єврейської зустрічі» на основі консультацій із представниками львівського BookForum, визначить, чи відповідають книги критеріям відбору. Підсумкове журі, що його оберуть затверджені Радою директорів представники «Українсько- єврейської зустрічі» на основі консультацій із представниками львівського BookForum, визначає переможця та двох володарів заохочувальних премій.

Вперше українсько-єврейську премію "Зустріч"буде присуджено 2020 року у категорії художньої літератури (за прозовий, поетичний чи драматургічний твір). За словами її організаторів, лауреата, який отримає цю відзнаку, оголосять під час цьогорічного Львівського BookForum. У 2021 році премію присуджуватимуть у категорії документальної літератури (за історичні твори, мемуари, публіцистику чи есеїстику). Розглядатимуться твори, опубліковані у 2018-2020 роках. Надалі, за словами органызаторыв, у кожній категорії розглядатимуться твори, опубліковані протягом двох попередніх років.

Український інститут книги проводить дослідження про читання в Україні. Про це йдеться на сторінці УІК у Facebook (https://www.facebook.com/298425113883416/posts/1092858314440088/ ).

Його мета — оцінити, як змінюється культура читання в нашій країні на фоні світових трендів, і на основі цього розробити гіпотези для української видавничої спільноти, щоб зрозуміти, куди розвиватися далі.

Анкету можна заповнити тут: https://cutt.ly/YrAx14O .

«Нещодавно я писав колонку про сучасні тренди у книговидавничій сфері та прогноз її розвитку (книжки будуть жити, не хвилюйтесь!). Поки збирав матеріал — прочитав багато закордонних досліджень, а от з даних по Україні — майже нічого немає. Лише кілька досліджень, зокрема TNS та Читомо. Не люблю очікувати чогось потрібного і вартісного, що впаде з неба, тому ми із знайомими професійними маркетологами і соціологами розробили анкету, яка хоч і не замінить масштабне соціологічне дослідження соціологічних компаній, втім дасть можливість виміряти середню температуру і настрої в соціумі щодо книжок як культурного продукту та читання як практики», – зазначив радник Міністерства культури, молоді та спорту України Антон Мартинов.