Бібліотечному фахівцю

1. Щодо сфери дії Закону

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" (далі – Закон 955) статтю 24 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» доповнено двома новими частинами такого змісту:

"Керівники державних та комунальних бібліотек, керівники централізованих бібліотечних систем призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту на п’ять років за результатами конкурсу.

Порядок проведення конкурсу та вимоги до кандидатів на посаду керівника державної чи комунальної бібліотеки, централізованої бібліотечної системи визначаються статтями 21-1-21-5 Закону України "Про культуру".

Таким чином, положення щодо призначення на посаду шляхом укладення контракту за результатами конкурсу розповсюджується виключно на керівника бібліотеки, у тому числі централізованої бібліотечної системи (далі – ЦБС).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.

Керівник бібліотеки — особа, яка очолює бібліотеку і наділена повноваженнями приймати рішення щодо розпорядження виділеними їй матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами.

Як правило, назви посад керівників залежать від статусу бібліотек: національну бібліотеку очолює генеральний директор, державну, комунальну (у тому числі ЦБС) – директор,  бібліотеку, яка є структурним підрозділом іншої організації (наприклад, закладу освіти)  - завідувач (див. Довідник кваліфікаційних характеристик працівників. Випуск 81 «Культура та мистецтво», затверджений наказом Міністерства культури і мистецтв України від 14.04.2000 № 168).

Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що дія Закону 955 розповсюджується на випадки призначення на посади генерального директора національної бібліотеки, директора державної чи комунальної бібліотеки , у тому числі ЦБС.

 Текст Закону виписаний таким чином, що допускає різночитання і можна також зробити висновок і про його розповсюдження на випадки призначення завідувачів бібліотек, що функціонують у складі інших організацій (закладу освіти, охорони здоров’я тощо).

Однак, зміни, внесені Законом 955 до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» не дають підстав розповсюджувати дію Закону 955 на випадки призначення керівників структурних підрозділів бібліотек (у тому числі ЦБС), а також відокремлених структурних підрозділів бібліотек (у тому числі ЦБС) – філій.

Також необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 Перехідних положень Закону 955 конкурсна процедура може не застосовуватися для призначення керівників комунальних бібліотек  у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів.

2. Щодо пунктів 2, 3 Перехідних положень Закону

Можна стверджувати, що Законом 955 фактично запроваджена  процедура проведення масового звільнення керівників закладів культури, у тому числі бібліотек,  які уклали безстрокові трудові договори, підставою для якої є набрання чинності цим Законом.

Таке положення щодо одномоментного звільнення осіб, з якими укладено безстроковий трудовий договір, суперечить статтям 22 та 43 Конституції України, а також статтям 40 та 41 Кодексу законів про працю України, яка регулює підстави розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Звільнення з роботи є певною мірою застосуванням санкцій за протиправну поведінку.

Як справедливо зазначено Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ради України у зауваженнях до проекту Закону 955,  подібний підхід до реалізації заходів, пов’язаних з автоматичним «припиненням безстрокового трудового договору» у зв’язку з набранням чинності Законом 955, не враховує усталені європейські стандарти дотримання прав людини при здійсненні люстраційних заходів. Так, практика Європейського суду з прав людини у дотичних до процесу люстрації справах (йшлося про порушення положень статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: 6 – право на справедливий суд; 8 – право на повагу до приватного і сімейного життя; 14 – заборона дискримінації; статті 3 Першого протоколу – право на вільні вибори) свідчить, що критично важливим для збереження правового призначення люстраційних заходів є відповідність механізму люстрації критеріям, розробленим Парламентською Асамблеєю Ради Європи.

Такі критерії містяться у Резолюції 1096 (1996):

• вина особи має бути доведена у кожному індивідуальному випадку, відтак, має бути індивідуальне, а не колективне застосування люстраційних заходів;
• необхідним є дотримання принципу презумпції невинуватості, а також має бути забезпечено право на захист та звернення до суду (фактично, йдеться у тому числі про необхідність індивідуального вивчення конкретної поведінки особи у кожній окремій справі);
• помста не може бути метою заходів, пов’язаних з люстрацією, так само неприпустиме політичне чи соціальне зловживання подібним механізмом (пункт 12).

Натомість, як наголошує Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України, Закон 955 передбачає колективне застосування за формальними ознаками заходів з очищення закладів культури.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону 955 визначено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури. Разом із тим,  відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону 955 визначено, що «органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов’язані розірвати безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом».

У науці трудового права та законодавстві про працю вживаються три категорії, пов'язані з припиненням трудових правовідносин: припинення трудового договору, розірвання трудового договору та звільнення. Припинення трудового договору - це закінчення дії трудових правовідносин працівника з роботодавцем у всіх випадках, передбачених законодавством про працю. Розірвання трудового договору означає припинення трудових правовідносин одностороннім волевиявленням (чи роботодавця, чи працівника, чи осіб, які не є стороною трудового договору).

Отже, поняття "припинення трудового договору" за своїм змістом ширше за поняття "розірвання трудового договору". Термін "звільнення" вживається щодо працівника і за змістом є синонімом терміна "припинення трудового договору".

Трудовий договір припиняється тільки за наявності підстав для його припинення. Підставою припинення договору є юридичний факт або сукупність юридичних фактів, закріплених у законі та необхідних для припинення трудового договору.

Підстави припинення трудового договору закріплено у ст. 36 та інших статтях КЗпП України. Залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

• припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);
• розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);
• розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40,41 КЗпП України);
• розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3,7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.,).

Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Таким чином, розірвати безстроковий трудовий договір відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ неможливо.

Автори Закону 955, зрозумівши допущену ними невідповідність у вказаному Законі, зареєстрували законопроект 4679, яким пропонується у п. 3 Прикінцевих положень Закону 955 слово «розірвати» замінити на «припинити».

До внесення вказаних змін в Закон 955 правових підстав для припинення (розірвання) безстрокових трудових договорів із керівниками закладів культури не вбачається.

Необхідно також звернути увагу на те, що  відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону 955 розірвати безстрокові трудові договори з керівниками закладів культури і провести конкурси на заміщення вказаних посад повинні «органи управління державних та комунальних закладів культури».

Однак, відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України сторонами трудового договору є працівник та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Повноваження щодо призначення на посади та звільнення керівників комунальних закладів культури визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, директора комунальної бібліотеки (у тому числі директора міської ЦБС) призначає на посаду та звільняє з посади сільський (селищний, міський) голова відповідно до пункту десятого  частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Питання про призначення на посаду чи звільнення директора обласної, районної бібліотеки, а також районної ЦБС вирішується виключно на пленарних засіданнях відповідно обласної або районної ради (пункт 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, прийняття рішення про призначення чи звільнення:

• директора сільської, селищної, міської бібліотеки (у тому числі міської ЦБС) може  інша особа, крім сільського (селищного, міського) голови, лише у випадку делегування їй таких повноважень сільським (селищним, міським) головою;
• директора обласної, районної бібліотеки (у тому числі районної ЦБС) може голова обласної (районної) державної адміністрації чи керівник структурного підрозділу з питань культури обласної (районної) державної адміністрації лише у випадку делегування обласною (районною) радою таких повноважень вказаним особам.

Дата створення:12/08/2016 × 13:21Дата оновлення:12/08/2016 × 13:21