Бібліотечному фахівцю

В Таллінні відкрився музей-книгарню заборонених та цензурованих книжок «Banned Books».

Музей працює за адресою Munga 5 у старому місті Таллінна. У ньому зібрані не лише заборонені чи цензуровані книжки, а також ті, які підпадали під масове спалення. Організатори музею зазначають, що такі книжки зібрали в експозицію для того, щоби заохотити ширшу дискусію щодо свободи слова. Вони планують, що музей стане місцем для обміну думками та взаємодії між людьми й книжками. Для цього при музеї також організували читацький клуб та спеціальний подкаст.

У «Banned Books» зібрано понад 100 видань, які об’єднані в різні категорії. Книги, які були заборонені, цензуровані або спалені, розділені за країнами. Зараз у музеї є книжки з Естонії, Росії, Великобританії, Китаю та США. Також є окремі секції для дитячих книжок, книжок про цензуру та книжок про книжки, які були спалені.

Зокрема у музеї зберігаються «Володар мух» Вільяма Ґолдінґа, «Оповідь служниці» Маргарет Етвуд, «Unfree Speech» Джошуа Вонга, «The Fake News Factory» Девіда Сандвіка та інші книжки.

Х Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» через пандемію перенесений і відбудеться 26-30 травня 2021 року.

Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» заснований Мистецьким арсеналом 2011 року. Це щорічна інтелектуальна подія України, де розвиваються і взаємодіють книжкова, літературна, візуальна, музична та театральна сцени, порушуються і осмислюються вагомі питання буття людини, а також суспільства і культури, спонукаючи до проактивної позиції учасників і відвідувачів. За 9 років існування Книжковий Арсенал відвідали понад пів тисячі письменників, поетів, філософів, дизайнерів, ілюстраторів та експертів видавничої справи з понад пів сотні країн світу.

На Вінниччині у серії книг історико-краєзнавчого проєкту «Моя Вінниччина» вийшло унікальне видання – «Біломорські карби Вінниччини. Соловецький мартиролог Поділля».

«Цю книгу написав письменник, громадський діяч, дослідник історії Поділля з Хмельниччини Богдан Теленько. В його «Біломорських карбах Вінниччини. Соловецькому мартирологу Поділля» подаються повні списки жителів усіх районів Вінницької області, засуджених, розкуркулених і сім’ями висланих в 1933-1935 роках на Соловки. Все це супроводжується коментарями автора, який не тільки особисто побував в цих пекельних для України місцях, а й зумів з великим ризиком для себе дістати ці недосяжні раніше для широкого загалу документи, котрі зберігалися в секретних архівах ФСБ Росії», – повідомив Михайло Каменюк, редактор книжкової серії «Моя Вінниччина»

За його словами, книгу можна вважати сенсаційною. Завдяки її появі нащадки багатьох зниклих безвісти на Соловках подолян зможуть віднайти сліди своїх далеких предків.

Видання буде розповсюджене через бібліотечну систему області для полегшення доступу до нього краєзнавців та усіх охочих.

Книгу видрукувало вінницьке видавництво «Твори». Вона стала 63 томом унікального літературного проєкту «Моя Вінниччина», в межах якого з 2013 року письменники, місцеві журналісти, краєзнавці та просто ентузіасти пишуть історії міст і сіл України. Вінниччина – єдиний регіон України, де реалізується такий проєкт коштом обласного бюджету.

Журнал для вчителів української мови «Дивослово» може припинити існування на своє 70-ліття через брак фінансування.

Мовознавиця Лариса Масенко закликала партії та політиків передплатити по журналові кожній школі хоча б в одній області, а також нагадала, що 2008 року в Україні вже припинив своє існування ще один схожий часопис «Урок української».

Як відомо, часопис «Дивослово» заснований 2 березня 1951 року. Це найстаріше українське видання для вчителів-словесників, викладачів середніх і вищих навчальних закладів. У журналі друкуються актуальні статті з мовознавства, літературознавства, методики української мови й літератури.

У Німеччині Біблію адаптували до сучасної молоді, а саме зумерів – покоління, що народилось з 2002 по 2005 роки. Їх особливістю є те, що звикли до швидкого споживання контенту в інтернеті.

Німецьке біблійне товариство видало “Базову Біблію”. Доступна в друкованому та електронному вигляді. Над нею працювали 1100 фахівців. З них 40 — перекладачі з івриту та латині.

“Модернізація — це необхідність. Мета будь-якого перекладу Святого Письма у всіх релігіях — достукатися до сучасного читача, — каже релігієзнавець з Білефельдського університету Міхаель Шмідель. – Релігія теж пояснює, як влаштований світ, проте наука все частіше бере на себе цю функцію. Так вони й конкурують один з одним”.

Уряд підвищив з 1 січня і з 1 грудня 2021 року розмір посадового окладу працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки, на основі якого визначаються посадові оклади працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Детальніше в Постанові КМУ за № 29 від 20 січня 2021 року.

Шановні колеги!

ВГО Українська бібліотечна асоціація пропонує взяти участь в опитуванні в рамках WARN-проєкту Erasmus+ Capacity Building Project https://warn-erasmus.eu/ua/, що реалізується в Україні за участі Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

З огляду на те, що бібліотеки здійснюють працевлаштування випускників - здобувачів освіти зі спеціальності "Менеджмент соціокультурної діяльності", ваші відповіді допоможуть підвищити якість підготовки майбутніх фахівців.

В Україні запустили онлайн-магазин культурних подій та послуг — Гіпермаркет культури.Тут зібрані унікальні пропозиції від культурних інституцій з великих та маленьких міст, що показують, якою несподіваною може бути культура.

«Гіпермаркет також стане додатковою платформою для креативних підприємців, які зможуть продавати свої консультації та майстер-класи. Проєкт покликаний об’єднати ринок креативних послуг та надати творчим спеціалістам й інституціям більше можливостей під час пандемії та після», — коментують організатори з Port.agency.

Зареєструватися на платформі й викласти свій лот може будь-хто: представники музеїв, театрів, бібліотек, музичних гуртів, громадських організацій чи власних культурних ініціатив. Головна умова — формат, який відгукнувся б широкій аудиторії.

Наразі до Гіпермаркету культури вже приєдналися Музей етнографії та екології Карпатського краю з Яремче, Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки, m.EHUB з Маріуполя, Державний історико-культурний заповідник міста Острога, Ethno Contemporary Ballet з Харкова. Також київські ініціативи — KINO42, Їzhakultura, Radioballet, IST Publishing.

Без волонтерів нині важко собі уявити наше громадянське суспільство. Зародившись на Майдані, волонтерський рух став суспільним феноменом, який не лише допоміг армії у 2014-2015 роках утримати удар і зупинити російську агресію, але і зараз є тим рятівним колом, яке тримає багато процесів на плаву. Про російсько-українську війну і різні волонтерські долі розповідає нова книга Наталки Позняк-Хоменко “Волонтери: Сила небайдужих”, яка вийшла у тернопільському видавництві “Джура” на замовлення Українського інституту національної пам’яті.

До книги увійшло 28 історій, розказаних від першої особи, які репрезентують різні аспекти волонтерської діяльності, пов’язані з російсько-українською війною: підтримка армії, допомога пораненим, підтримка населення, яке стало заручником цієї війни.

Героями книги стали як відомі волонтери Діана Макарова та Наталя Воронкова, які організували вивезення мирного населення з Дебальцевого на початку лютого 2015-го, голова благодійного фонду “Свої” Леся Литвинова, на чиї плечі лягла місія допомоги переселенцям у 2014-2016 роках, засновник фонду “Повернись живим” Віталій Дейнега, артисти Анжеліка Рудницька та Сергій Притула, так і, можливо, менш відомі широкому загалу, але від того не менш цікаві особистості.

Наразі готується серія презентацій цієї книги в регіонах. Електронний варіант книги можна завантажити і прочитати на сайті Українського інституту національної пам’яті.

EIFL називає чотирьох переможців премії EIB за інновації публічних бібліотек за бібліотечні послуги у відповідь на пандемію COVID-19. Бібліотеки у всьому світі, заблоковані під національними обмеженнями, щоб зупинити розповсюдження COVID-19, знайшли інноваційні шляхи продовження послуг, підтримуючи зв’язок із громадами та приєднуючись до стратегій запобігання коронавірусу. Ми раді назвати переможців 14-ї премії за інновації публічних бібліотек EIFL за послуги публічних бібліотек у відповідь на COVID-19 –

Вітаємо:

Муніципальна публічна бібліотека “Вінкас Кудірка” в Каунасі в Литві , чиї тривимірні принтери працювали день і ніч, щоб надрукувати пристрої для відкривання дверей, щоб запобігти зараженню COVID-19 та життєво важливим захисним обладнанням для медиків

Головна публічна бібліотека Ліми в Перу , чия послуга читання по телефону приносила радість ізольованим громадянам похилого віку

Бібліотеки міста Йоганнесбург у Південній Африці , які підтримували свої послуги через серію відеозаписів у Facebook

Центральна міська дитяча бібліотека ім. Гайдара в Мелітополі, Україна , чиї онлайн-уроки у «Відеошколі малювання» під гаслом «Діти вчать дітей» допомогли батькам зайняти своїх дітей під час ізоляції в Україні. Бібліотеки м.Мелітополя вже вдруге отримують престижну міжнародну відзнаку EIFL PUBLIC LIBRARY INNOVATION AWARD Кожен переможець отримує приз у розмірі 1500 доларів США, сертифікат та трофей.

Дякуємо переможцям та всім іншим заявникам, які надіслали нам розповіді про свої інноваційні послуги.

Нагорода EIFL Public Innovation Awards визнає інноваційні бібліотечні послуги, які використовують ІКТ для покращення життя та засобів до існування. Нагороди відкриті для всіх публічних та громадських бібліотек у країнах, що розвиваються та країнах з перехідною економікою.

Свій сторічний ювілей 17 січня відзначає Український Вільний Університет (УВУ) – перший і, водночас, останній із українських вищих навчальних закладів, що були створені в Європі у ХХ столітті після подій Української революції 1917–1921 рр.

«Наближаючись до свого столітнього ювілею, Український Вільний Університет, заснований 17 січня 1921 р. у Відні (з осені 1921 р. переїхав до Праги, з 1945 р. – постійно у Мюнхені), і до сьогодні динамічно розвивається й успішно продовжує свою діяльність, плекаючи високі ідеали академічної свободи й професіоналізму, слугуючи містком порозуміння між Україною та західним світом і наукововою спільнотою загалом», – зазначили в Центральному державному архі зарубіжної україніки (ЦДАЗУ). До сторічного ювілею УВУ в університеті підготували 100 найцікавіших фактів про заклад, які публікуватимуться в соцмережах університету впродовж року, йдеться на сторінці УВУ в Фейсбуці. Зокрема, зазначається, що першими почесними докторами УВУ стали Олександр Олесь, Богдан Лепкий, Василь Стефаник та Ольга Кобилянська.

Український Вільний Університет (УВУ) (нім. Ukrainische Freie Universität) — приватний український університет, розташований у Мюнхені, Німеччина. Є не тільки одним із найстаріших приватних навчальних закладів Німеччини, але і єдиним у світі вищим навчальним закладом поза межами України з українською мовою навчання.

Громадський простір «Urban Space 500» та видавництво «Комора» започатковують Клуб бібліофагів. Це – щомісячне зібрання любителів книги та обговорення обраного твору.

Читання – процес творчий. Прочитана книжка, як отриманий електрозаряд, хоче жити далі, передаватись від людини до людини, вмикати обмін думками й змінювати освітлення в довколишньому пейзажі. А на таку післядію (без якої «заряд» іде в землю й література неминуче занепадає) потрібна своя, окрема інфраструктура, зазначають організатори.

Тож 2021-го Оксана Забужко щомісяця збиратиме приятелів-«бібліофагів» різного віку. Учасники говоритимуть про наперед обрану «книжку місяця». Усі охочі читачі зможуть стежити за «літературним салоном» в режимі онлайн і, за бажанням, долучатися до нього.

Деталі за посиланням: https://www.facebook.com/events/432436031216151/

Oxford University Press, кафедра Оксфордського університету, анонсувала новий цифровий ресурс — oxfordworldsclassics.com. Це — платформа, на якій викладені повністю оцифровані 300 класичних літературних творів. Від драм та есеїв 18-го століття до вікторіанських романів кінця 19-го століття, повідомляє chytomo.com з посиланням на publishingperspectives.com.

Електронні видання укомплектовані сучасними додатковими матеріалами з повними примітками та коментарями, пояснювальними записками, бібліографіями, ілюстраціями та глосаріями.

За словами розробників, нова онлайн-версія серії розроблена з урахуванням побажань користувачів. Функціонал сайту є простим та інтуїтивним, що дозволяє охопити широке коло читачів з різними цифровими навичками.

Оцифрування матеріалів прискорила пандемія та локдаун.

«‎Минулого року ми переконалися у важливості надійних цифрових продуктів на тлі обмежень через пандемію COVID-19», – пояснює Девід Кларк, керівник академічного підрозділу Oxford University Press.

За його словами, подібні цифрові продукти дозволять продовжувати дослідження незалежно від місця проживання чи певних катаклізмів. Це допоможе постійно розширювати доступ та надавати користувачам можливість досліджувати не лише те, що є в найближчій бібліотеці. Раніше колекція класики не була зібрана в одному місці. Сьогодні ж користувачам доступні оригінальні переклади: від Джейн Остін д Федора Достоєвського, Еміля Золя, Льва Толстого, Чарльза Дарвіна та інших. Доступ до оцифрованих матеріалів можуть отримати бібліотеки, студенти та викладачі ВНЗ.

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко написав колонку для видання NV.UA про промоцію читання в Україні в 2021 році.

“Книжкова галузь в Україні намагається закріпити положення на ринку енний рік поспіль. Але, на жаль, зараз тенденція така: зменшення тиражів та закриття книжкових магазинів. І однією з причин є те, що серед українців більше тих, хто не читає. Пасивне скролення гаджетів поступово перемагає активне читання. Культури споживання книг, як у Європі чи Америці - у нас немає”, - пише Міністр.

Детальніше - читайте у матеріалі “Нова мода. Чому українці не читають книги та як це змінити”: https://nv.ua/ukr/opinion/chitati-knigi-chomu-ukrajinci-malo-chitayut-ministr-kulturi-novini-ukrajini-50135211.html

Середні наклади українських книжок у 2020 році скоротилися, проте підсумкові дані продажів окремих видань навіть перевищили показники 2019 року.

Зазначається, що найпопулярнішою книгою України минулого року стала «Справа Василя Стуса».

«Тираж книги двічі додруковували і вона була продана в кількості понад 70 тисяч примірників», ─ йдеться у повідомленні.

Також великі наклади у 2020 році мали:

дитяче видання «Банда Піратів» – 45 тисяч,

«Піноккіо» – 30 тисяч.

Також у топах продажів, за даними видавців:

«Буквар Читайлик» – 22,7 тис. проданих екземплярів,

«Місто дівчат» – 20 тис.,

«Інститут» Кінга – 14,5 тис.,

«Купи собі той довбаний букет» – 10,8 тис.

Видавці сподіваються, що у 2021-му динаміка триватиме і цей рік матиме ще вищі показники. Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/news/stala-vidoma-naypopulyarnisha-kniga-ukrajini-u-2020-roci-730206.html

Український інститут в Лондоні в 2021 році реалізує три нових проєкти, спрямованих на популяризацію української культури в королівстві, та просить їх підтримати.

Про це повідомляється на сайті глобальної фандрейзінгової онлайн-платформи JustGiving, передає ukrinform.ua.

Як розповідається, Українському інституту в Лондоні не вистачає в цілому 5 тис. фунтів стерлінгів на проєкти, загальна вартість яких становить 12,5 тис. фунтів стерлінгів.

Зокрема, 3 тис. фунтів стерлінгів планується зібрати на створення нового вебсайту інституту, який розроблять українські ветерани АТО. Повна сума за новий вебсайт становить 5 тис. фунтів стерлінгів.

«Нам потрібно удосконалити наші можливості в Інтернеті, оскільки ми переходимо у віртуальний режим із більшою кількістю подій та розширюємо наші цифрові проєкти та ресурси», – зазначили в інституті.

В Українському інституті в Лондоні зазначили, що реалізують цей проєкт спільно з ініціативою «Veteranius», яка допомагає українським ветеранам та внутрішньо переміщеним особам навчатися та набувати досвід роботи в галузі ІТ.

Дізнайтися більше про проєкт «Veteranius» можна тут: https://razomforukraine.org/projects/veteranius/.

Український інститут в Лондоні цьогоріч також запроваджує нову щорічну грошову премію для перекладачів. Вона надаватиметься за переклади українських коротких прозових чи поетичних творів англійською мовою в рамках діяльності інституту з поширення інформації про українську культуру в Великій Британії та за її межами.

Як зазначається, цьогорічний перекладацький конкурс фокусуватиметься на творчості Лесі Українки з нагоди 150-ї річниці її народження.

Повна сума, необхідна для запровадження премії – 2,5 тис. фунтів стерлінгів; необхідно зібрати 500.

Крім того, Український інститут в Лондоні в 2021 році планує продовжити діяльність з популяризації українського кіно. «Ми сподіваємось, вам сподобався наш онлайн-кінофестиваль в 2020 році, організований у партнерстві з Українськими студіями в Кембриджському університеті (Cambridge Ukrainian Studies). Майже 1000 осіб зареєструвались для перегляду фільмів, які ми вибрали для вас і показали безкоштовно», – нагадали в інституті і зазначили, що хотіли б популяризувати українське кіно, проводячи щорічний кінофестиваль – публічно чи онлайн.

Як зазначається, витрати на організовані Українським інститутом в Лондоні кінофестивалі становлять близько 5 тис. фунтів стерлінгів, тож в установі сподіваються зібрати недостаючі 1,5 тис. фунтів до зазначеної вище суми, яка є достатньою для покриття прав на чотири фільми.

В інституті нагадали, що він на 100% фінансується за рахунок благодійних пожертв та надходжень від заходів.

Наразі з необхідних 5 тис. вже зібрано майже половину – 2230 фунтів стерлінгів, зазначається на платформі JustGiving.

Український інститут в Лондоні заснований у 1979 році Патріархом Української греко-католицької церкви кардиналом Йосифом Сліпим.

Метою інституту є поширення у Великій Британії інформації про Україну та українців у сферах мистецтва, мови, літератури, історії, релігії, культури та спадщини, традицій та поточних справ.

Діяльність Інституту підтримує зареєстрований у Великобританії благодійний фонд Українське релігійне товариство Святої Софії.

У цій ініціативі вбачають реакцію на низку гучних банів акаунтів президента США на провідних платформах — Twitter, Facebook, Instagram та YouТube.

Міністерство юстиції Польщі готує законопроєкт, за яким адміністраторам соцмереж заборонять видаляти дописи та блокувати користувачів.

У цій ініціативі вбачають реакцію на низку гучних банів акаунтів президента США на провідних платформах — Twitter, Facebook, Instagram та YouТube.

У міністерстві вважають, що соцмережі мусять слугувати майданчиками для свободи слова, але їхні керівництва надто часто видаляють контент або блокують користувачів.

«Жертви ідеологічної цензури часто є представниками різноманітних польських рухів, чий онлайн-контент видалили чи заблокували», — заявив міністр Збігнєв Зьобро.

Згідно з документом, адміністрація соцмереж зможе видаляти дописи чи блокувати користувачів лише в тому разі, якщо знайде порушення польського законодавства. Проте навіть в такому випадку користувачі мають право на оскарження дій адміністраторів. Соцмережу навіть можна буде засудити, якщо її пояснення визнають незадовільними або ж вони надійдуть пізніше ніж за 48 годин. З цією метою у Польщі планують створити спеціальний суд з питань захисту свободи слова.

🔹 Юридичний механізм ліквідації:

Районні державні адміністрації (РДА) не мають права ліквідовувати районні заклади культури. Вони зобов’язані передати їх територіальній громаді, на території якої вони знаходяться. У свою чергу, відповідні місцеві ради не можуть відмовити прийняти заклади у комунальну власність територіальних громад.

Якщо територіальна громада, якій передаються ці заклади культури, приймає рішення про необхідність ліквідації чи реорганізації – вона має обов'язково звернутися до МКІП. МКІП може винести рішення, щодо ліквідації чи реорганізації заклада культури ВИКЛЮЧНО за зверненням територіальної громади і на основі обгрунтованих підстав. Інший спосіб - незаконний.

🔹 У яких ще випадках МКІП дозволяє ліквідацію?

У випадку обґрунтованої реорганізації: іноді через територіальну близькість закладів культури доцільно реорганізувати заклади культури. За умови надання рівноцінних і доступних послуг мешканцям. Зекономлені на утриманні закладу кошти перенаправити на інші потреби громади. Організаційна трансформація закладів культури в Центри культурних послуг є інструментом оптимізації, і ні в жодному разі не скороченням та не обмеженням доступу жителів до культурних послуг.

🔹 Якщо не МКІП, то хто дозволяє ліквідацію?

Трапляються випадки коли в разі ліквідації закладу культури з’являється додатковий комерційний інтерес. І надмірна зацікавленість у майнових комплексах проявляється у недотриманні законів. Проти чого наше міністерство і виступає та намагається з цим боротися.

🔹 Позиція МКІП:

Для мінімізації ризиків МКІП розроблено проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Мінімальних державних соціальних стандартів забезпечення громадян культурними послугами». У ньому визначено базовий набір культурних послуг, критерії та показники виконання цих стандартів, а також вимоги до приміщень і обладнання закладів культури.

❓❗️ Що робити вам:

Якщо ви натрапляєте на інформацію або дізнаєтеся про черговий намір закрити бібліотеку, будинок культури чи навіть мистецьку школу, пишіть нам або робіть публікацію у соціальних мережах і тегайте Олександра Ткаченка або с МКІП.

Будемо разом розбиратися к причинах!

Джерело: https://www.facebook.com/MKIPUkraine

Словник сучасної української мови та сленгу «Мислово» обрав «коронавірус» словом 2020 року, повідомляє пресслужба словника.

«Вірус, назва якого ще рік тому була відома лише вузькому колу медичних спеціалістів, торік справив визначальний вплив на життя людей, а отже і на мову. Утворилося безліч слів та виразів, похідних безпосередньо від слова “коронавірус” (головним з яких є Ковід), а більшість головних слів року так чи інакше пов’язані з пандемією», — повідомляють укладачі словника.

Також «Мислово» виділило ще 9 головних слів минулого року:

Пандемія

результат швидкого та неконтрольованого поширення коронавірусу, який викликав паніку в усьому світі та призвів до запровадження карантинів та локдаунів. Значною проблемою стала й інфодемія — швидке та неконтрольоване поширення неперевіреної інформації.

Карантин

як засіб стримування пандемії. Це слово італійського походження увійшло в українську мову декілька століть тому і вживається значно частіше, ніж коронадебютант локдаун, який увірвався в наше життя з англійської мови. Хоча, слід зазначити, що «інтелектуальний локдаун» пожвавив сумовитий український медіадискурс трошки більше, ніж його попередники «адаптивний карантин» та «карантин вихідного дня».

Самоізоляція

ще одне важливе слово зі словника епохи коронавірусу. Сюди ж відноситься і соціальне дистанціювання.

Вакцина

протягом усього року не вщухав інтерес до щеплення від коронавірусу. Одразу декілька вакцин були розроблені у надзвичайно стислі терміни, і вже наприкінці року розвинуті країни (до числа яких Україна не входить) розпочали програми масової вакцинації. Проявляють активність й антивакцинатори, ковід-дисиденти та інші прихильники теорій змови.

Дистанційний

пандемія та спричинений нею карантин надали нового імпульсу диджиталізації (слово-2019), змушуючи людей та бізнеси переходити на дистанційну роботу, навчання, обслуговування і т.ін.

Білорусь

у зв’язку з несподіваним пробудженням цієї пострадянської країни, народженням білоруської політичної нації, а також жорстокістю, з якою правлячий режим намагається придушити протести.

Перемир’я

після торішнього розведення президент Зеленський продовжує реалізовувати своє бачення вирішення конфлікту на Донбасі, що викликає неоднозначні оцінки в українському суспільстві.

Децентралізація

коронакриза та місцеві вибори показали стійку тенденцію до зміцнення регіональних еліт та послаблення центральної влади

Криза

коронарік був багатим на різноманітні кризи: від урядової кризи у січні, через глобальну коронакризу, до конституційної кризи восени (на додачу до гуманітарної кризи на окупованому Росією Донбасі й водної кризи в анексованому Криму).

Як відомо, словом 2020 року за версією Collins Dictionary став «локдаун». У Японії символом 2020 року став ієрогліф 密 (mitsu / міцу), що в перекладі з японської означає «щільність», «тіснота».

«Мислово» обирає слово року увосьме. Основними критеріями при виборі слова року є його популярність та соціальна значущість. Слова року за минулі роки:

2019: диджиталізація

2018: томос

2017: безвіз

2016: корупція

2015: блокада

2014: кіборги

2013: євромайдан.

Переможцями конкурсу стали Анатолій Марущак з Херсона, киянин Володимир Святненко та представник Харківщини Арсеній Троян, які отримають грошові винагороди в розмірі відповідно 10 тисяч, 7500 і 5 тисяч гривень.

Спеціальні відзнаки отримали Ольга Деркачова з Івано-Франківська та Ірина Притика з Київщини — для них передбачені матеріальні заохочення відповідно 3 і 2 тисячі гривень.

Також повідомляється, що цьогоріч на конкурс надійшло майже пів тисячі робіт від авторів не тільки з України, а й Канади, Франції, Ізраїлю, Польщі, Німеччини, Італії та Іспанії. Серед учасників були як відомі автори, так і початківці.

Оповідання переможців та твори, що отримали спецвідзнаку, будуть опубліковані в колективній збірці за результатами конкурсів 2019-го та 2020-го років. Перша збірка вийде у 2021 році, буде представлена в Україні та за її межами. Оповідання переможців також будуть перекладені англійською та запропоновані іноземним літературним журналам. Усі деталі обговорюватимуться безпосередньо з авторами.

Конкурс заснований позаминулого року за ініціативи мистецької студії «Орфей», що діє при Сумському державному педагогічному університеті ім. А. Макаренка, за фінансової підтримки американського мецената Чарльза Аддісона Гоффмана.